Salmos 44

1 Al maestro de coro. De los hijos de Coré. Maskil. Oímos, oh Dios, con nuestros oídos, nos contaron nuestros padres, los prodigios que hiciste en sus días, en los días antiguos.

Керівнику хору. Повчання синів Корея. Боже, ми чули своїми вухами, батьки наші розповідали нам про величні діяння, що вчинив Ти у давні дні.

2 Tú, con tu mano, expulsando pueblos gentiles, los plantaste a ellos; destruyendo naciones, a ellos los propagaste.

Ти вигнав Своєю рукою народи, а предків наших насадив [на цій землі], Ти вразив племена і вислав їх геть.

3 Pues no por su espada ocuparon la tierra, ni su brazo les dio la victoria; fue tu diestra y tu brazo, y la luz de tu rostro; porque Tú los amabas.

Адже не мечем своїм [батьки наші] взяли у спадок землю і не їхня міцна рука принесла їм перемогу, а Твоя правиця, Твоя міць і світло Твого обличчя, бо Ти вподобав їх.

4 Tú eres mi Rey, mi Dios, Tú, el que dio la victoria a Jacob.

Ти – Цар мій, Боже. Накажи дати перемогу Якову!

5 Por Ti batimos a nuestros enemigos; y en nombre tuyo hollamos a los que se levantaron contra nosotros.

З Тобою ми здолаємо в битві супротивників наших, в ім’я Твоє потопчемо тих, хто повстав проти нас.

6 Porque no en mi arco puse mi confianza, ni me salvó mi espada,

Бо не на лук свій я покладаю надію і не меч мій дарує мені перемогу.

7 sino que Tú nos has salvado de nuestros adversarios, y has confundido a los que nos odian.

Але Ти рятуєш нас від супротивників наших і ненависників наших вкриваєш ганьбою.

8 En Dios nos gloriábamos cada día, y continuamente celebrábamos tu Nombre.

Богом ми хвалимось цілий день і Твоє ім’я прославлятимемо повік. (Села)

9 Pero ahora Tú nos has repelido y humillado; ya no sales, oh Dios, con nuestros ejércitos.

Тепер же Ти покинув і посоромив нас, і більше не виходиш разом із воїнствами нашими [на битву].

10 Nos hiciste ceder ante nuestros enemigos, y los que nos odian nos han saqueado como han querido.

Ти змусив нас втікати назад від супротивника, і ненависники наші грабують нас.

11 Nos entregaste como ovejas destinadas al matadero, y nos desparramaste entre los gentiles.

Ти віддав нас, як овець, на поїдання і розсіяв нас серед народів.

12 Vendiste a tu pueblo sin precio, y no sacaste gran provecho de esa venta.

Ти продав народ Твій за безцінь, не отримавши від його продажу жодного зиску.

13 Nos hiciste el escarnio de nuestros vecinos, la irrisión y el ludibrio de los que nos rodean.

Ти вкрив нас ганьбою перед сусідами нашими, глузуванням і знущанням перед усіма, хто оточує нас.

14 Nos convertiste en fábula de los gentiles, y recibimos de los pueblos meneos de cabeza.

Приказкою [глузливою] Ти зробив нас серед народів, племена хитають [насмішливо] головами в наш бік.

15 Todo el día tengo ante los ojos mi ignominia, y la confusión cubre mi rostro,

Щодня безчестя моє переді мною, і сором вкриває моє обличчя

16 a los gritos del que me insulta y envilece, a la vista del enemigo, ávido de venganza.

через те, що голос лихослова й глузія [я чую], через ворога й месника.

17 Todo esto ha venido sobre nosotros, mas no nos hemos olvidado de Ti, ni hemos quebrantado el pacto hecho contigo.

Усе це лихо спіткало нас, хоча ми не забули Тебе й не зрадили Завіту Твого.

18 No volvió atrás nuestro corazón, ni nuestro paso se apartó de tu camino,

Серця наші не відступили назад, і наші стопи не збочили з Твоєї стежки.

19 cuando nos aplastaste en un lugar de chacales y nos cubriste con sombras de muerte.

Але Ти вразив нас у [пустельному] місці, де мешкають шакали, і вкрив нас тінню смерті.

20 Si nos hubiéramos olvidado del nombre de nuestro Dios, extendiendo nuestras manos a un Dios extraño,

Якби ми забули ім’я Бога нашого й простягнули долоні наші до чужого бога,

21 ¿no lo habría averiguado Dios, Él, que conoce los secretos del corazón?

хіба Бог не виявив би цього? Адже Він знає приховані глибини серця.

22 Mas por tu causa somos ahora carneados cada día, tenidos como ovejas de matadero.

Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення.

23 Despierta, Señor. ¿Por qué duermes? Levántate; no nos deseches para siempre.

Прокинься! Чому Ти спиш, Владико? Пробудись! Не покидай нас навіки.

24 ¿Por qué ocultas tu rostro? ¿Te olvidas de nuestra miseria y de nuestra opresión?

Чому Ти ховаєш Своє обличчя, забуваючи про приниження й гніт наш?

25 Agobiada hasta el polvo está nuestra alma, y nuestro cuerpo pegado a la tierra.

Адже до пороху земного зведена душа наша, до землі прилинуло нутро наше.

26 ¡Levántate en nuestro auxilio, líbranos por tu piedad!

Повстань, будь нам допомогою! Визволи нас заради милості Твоєї.