< Proverbios 1 >
1 Proverbios de Salomón, hijo de David, rey de Israel:
При́повісті Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, —
2 para aprender sabiduría e instrucción, para entender las palabras sensatas;
щоб пізна́ти премудрість і карність, щоб зрозуміти розсу́дні слова́,
3 para instruirse en la sabiduría, en la justicia, equidad y rectitud;
щоб прийняти напоу́млення мудрости, праведности, і пра́ва й простоти,
4 para enseñar discernimiento a los sencillos, y a los jóvenes conocimientos y discreción.
щоб мудрости дати простоду́шним, юнако́ві — пізна́ння й розва́жність.
5 Escuche el sabio y acrecerá en saber. El hombre inteligente adquirirá maestría
Хай послухає мудрий — і примно́жить науку, а розумний здобу́де хай мудрих думо́к,
6 en entender las parábolas y su sentido misterioso, las sentencias de los sabios y sus enigmas.
щоб пізнати ту при́повість та загадко́ве говорення, слова мудреці́в та їхні за́гадки.
7 El temor de Yahvé es el principio de la sabiduría; solo los insensatos desprecian la sabiduría y la doctrina.
Страх Господній — початок прему́дрости, — нерозумні пого́рджують мудрістю та напу́чуванням.
8 Escucha, hijo mío, la instrucción de tu padre; y no deseches las enseñanzas de tu madre.
Послухай, мій сину, напу́чення батька свого́, і не відкидай науки матері своєї, —
9 Serán una corona de gracia para tu cabeza, un collar para tu cuello.
вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикра́са на шию твою.
10 Hijo mío, si los malvados quieren seducirte, no les des oído;
Мій сину, як грішники будуть тебе намовляти, — то з ними не згоджуйся ти!
11 si te dicen: “Ven con nosotros; pongamos asechanzas a la vida ajena, tendamos por mero antojo celadas al inocente;
Якщо скажуть вони: „Ходи з нами, чатуймо на кров, безпричи́нно засядьмо на неповинного,
12 traguémoslos vivos, como el sepulcro, enteros, como los que descienden a la fosa; (Sheol )
живих поковтаймо ми їх, як шео́л, та здорових, як тих, які сходять до гро́бу! (Sheol )
13 y hallaremos preciosas riquezas, henchiremos de despojos nuestras casas.
Ми зна́йдемо всіляке багатство цінне́, перепо́внимо здо́биччю наші хати́.
14 Echa tu suerte con nosotros; sea una sola la bolsa de todos nosotros.”
Жеребо́к свій ти кинеш із нами, — буде са́ква одна для всіх нас“, —
15 Hijo mío, no sigas sus caminos; aparta tu pie de sus senderos;
сину мій, — не ходи ти доро́гою з ними, спини́ но́гу свою від їхньої сте́жки,
16 porque sus pies corren al mal, van presurosos a derramar sangre.
бо біжать їхні но́ги на зло, і поспішають, щоб кров проливати!
17 En vano se tiende la red ante los ojos de los pájaros;
Бож нада́рмо поставлена сі́тка на о́чах усього крила́того:
18 mas ellos arman asechanzas a su propia sangre, traman maquinaciones contra su propia vida.
то вони на кров власну чату́ють, засідають на душу свою!
19 Tal es la senda de los codiciosos de ganancia, quita la vida a los propios dueños.
Такі то доро́ги усіх, хто за́здрий чужого добра: воно́ бере душу свого власника́!
20 La sabiduría clama en las calles, en las plazas levanta su voz;
Кличе мудрість на вулиці, на пло́щах свій голос дає,
21 llama donde hay más concurso de gente, en las puertas de la ciudad expone su doctrina:
на шумли́вих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова́ свої:
22 ¿Hasta cuándo, oh necios, amaréis la necedad? ¿Hasta cuándo los burladores se deleitarán en burlas, y odiarán los fatuos la sabiduría?
„Доки ви, нерозумні, глупо́ту любитимете? Аж доки насмі́шники будуть кохатись собі в глузува́нні, а безглу́зді нена́видіти будуть знания́?
23 Volveos para (oír) mi instrucción, y derramaré sobre vosotros mi espíritu, quiero enseñaros mis palabras.
Зверніться но ви до карта́ння мого́, — ось я виллю вам духа свого, сповіщу́ вам слова свої!
24 Os convidé y no respondisteis, tendí mis manos, y nadie prestó atención;
Бо кликала я, та відмовились ви, простягла́ була руку свою, та ніхто не прислу́хувався!
25 rechazasteis todos mis consejos, y ningún caso hicisteis de mis amonestaciones.
І всю раду мою ви відкинули, карта́ння ж мого не схотіли!
26 Por eso también yo me reiré de vuestra calamidad, y me burlaré cuando os sobrevenga el espanto,
Тож у вашім нещасті сміятися буду і я, насміха́тися буду, як при́йде ваш страх.
27 cuando os sobrevenga cual huracán el terror, cuando caiga sobre vosotros, como torbellino, la calamidad, y os acometan la angustia y la tribulación.
Коли при́йде ваш страх, немов вихор, і прива́литься ваше нещастя, мов буря, як при́йде недоля та у́тиск на вас,
28 Entonces me llamarán, y no les responderé; madrugarán a buscarme, y no me hallarán,
тоді кликати бу́дуть мене, але не відпові́м, будуть шукати мене, та не зна́йдуть мене, —
29 por cuanto aborrecieron la instrucción y abandonaron el temor de Dios,
за те, що науку знена́виділи, і не ви́брали стра́ху Господнього,
30 no amando mi consejo, y desdeñando mis exhortaciones.
не хотіли поради моєї, пого́рджували всіма моїми доко́рами!
31 Comerán los frutos de su conducta, y se saciarán de sus propios consejos.
І тому́ хай їдять вони з пло́ду дороги своєї, а з порад своїх хай насища́ються, —
32 Porque la indocilidad lleva a los necios a la muerte, y la prosperidad de los insensatos es causa de su ruina.
бо відсту́пство безумних заб'є їх, і безпе́чність безтя́мних їх ви́губить!
33 Mas el que me escucha, habitará seguro, y vivirá tranquilo sin temer el mal.
А хто мене слухає, той буде жити безпе́чно, і буде спокійний від страху перед злом!“