Proverbios 5
1 Hijo mío, presta atención a mi sabiduría, inclina tu oído a mi enseñanza,
Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
2 para que guardes los consejos y tus labios conserven la instrucción.
щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
3 Pues los labios de la mujer extraña destilan miel, y su paladar es más suave que el aceite;
Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
4 pero su fin es amargo como el ajenjo, cortante como espada de dos filos.
та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
її ноги до смерти спускаються, шео́лу тримаються кроки її! (Sheol h7585)
6 No anda por la senda de la vida, va errando por caminos sin saber adónde.
Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Pues bien, escuchadme, hijos, y no os apartéis de las palabras de mi boca;
Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
8 desvía de ella tu camino, y no te acerques a la puerta de su casa.
віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
9 No sacrifiques tu honor a gente extraña ni tus años a un tirano,
щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
10 no sea que extraños se harten de tus bienes, y tus fatigas beneficien a casas ajenas,
щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
11 y al fin tengas que gemir, después de consumir tu carne,
І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
12 y hayas de exclamar: “¡Cómo he podido aborrecer la instrucción, y rehusar en mi corazón la corrección!
і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
13 Desoí la voz de los que me adoctrinaban y no quise oír a mis maestros.
І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
14 Casi he llegado al colmo de los males, en medio del pueblo y de la asamblea.”
Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
15 Bebe el agua de tu aljibe y los raudales que manan de tu pozo.
Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
16 ¿Por qué derramar fuera tus fuentes, por las plazas las corrientes de tu agua?
чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
17 ¡Sean para ti solo, y no para los extraños a tu lado!
Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 ¡Sea tu fuente bendita, y alégrate con la esposa de tu mocedad!
Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
19 ¡Sea ella la gacela de tu amor, una cierva graciosa, embriáguenle sus pechos perpetuamente, y su amor te encante en todo tiempo!
вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
20 ¿Por qué, hijo mío, dejarte embaucar por la mujer extraña y abrazar el seno de la ajena?
І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
21 Pues ante Yahvé están los caminos del hombre. Él mira todos sus pasos.
Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
22 El hombre malo será presa de sus propias iniquidades, y quedará enredado en los lazos de su pecado.
власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
23 Perecerá por falta de disciplina, y andará perdido a causa de su gran necedad.
помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
