Proverbios 14
1 La mujer sabia edifica su casa, la necia con sus manos la derriba.
Мудра жінка будує свій дім, а безумна своєю рукою руйнує його́.
2 El que teme a Yahvé, va por el camino derecho, el que lo menosprecia, camina por sendas tortuosas.
Хто ходить в просто́ті своїй, боїться той Господа, а в ко́го доро́ги криві́, той пого́рджує Ним.
3 En la boca del necio está el azote de su orgullo; mas a los sabios les sirven de guarda sus labios.
На устах безу́мця галу́зка пихи́, а губи премудрих їх стережу́ть.
4 Sin bueyes queda vacío el pesebre; en la mies abundante se muestra la fuerza del buey.
Де немає биків, там я́сла порожні, а щедрість врожа́ю — у силі вола́.
5 El testigo fiel no miente, el testigo falso, empero, profiere mentiras.
Сві́док правдивий не лже, а сві́док брехливий говорить неправду.
6 El mofador busca la sabiduría, y no da con ella; el varón sensato, en cambio, se instruye fácilmente.
Насмішник шукає премудрости, — та надаре́мно, пізна́ння легке́ для розумного.
7 Toma tú el rumbo opuesto al que sigue el necio, pues no encuentras en él palabras de sabiduría.
Ходи зда́лека від люди́ни безу́мної, і від того, в кого́ мудрих уст ти не бачив.
8 La sabiduría del prudente está en conocer su camino, mas a los necios los engaña su necedad.
Мудрість розумного — то розумі́ння дороги своєї, а глупо́та дурних — то ома́на.
9 El necio se ríe de la culpa; mas entre los justos mora la gracia.
Нерозумні сміються з гріха́, а між праведними — уподо́бання.
10 El corazón conoce sus propias amarguras, y en su alegría no puede participar ningún extraño.
Серце знає гірко́ту своєї душі, і в радість його не втручається інший.
11 La casa de los impíos será arrasada, pero florecerá la morada de los justos.
Буде ви́гублений дім безбожних, а намет безневи́нних розкві́тне.
12 Caminos hay que a los ojos parecen rectos, mas en su remate está la muerte.
Буває, доро́га люди́ні здається простою, та кінець її — стежка до смерти.
13 Aun en la risa siente el corazón su dolor, y la alegría termina en tristeza.
Також іноді і від сміху́ болить серце, і закі́нчення радости — сму́ток.
14 De sus caminos se harta el insensato, como de sus frutos el hombre de bien.
Хто підступного серця, наси́титься той із доріг своїх, а добра люди́на — із чинів своїх.
15 El simple cree cualquier cosa, el hombre cauto mira dónde pone su pie.
Вірить безглу́здий в кожні́сіньке слово, а мудрий зважає на кро́ки свої.
16 El sabio es temeroso y se aparta del mal; el fatuo se arroja sin pensar nada.
Мудрий боїться й від злого вступає, нерозумний же гні́вається та сміли́вий.
17 El que pronto se enoja comete locuras, y el malicioso será odiado.
Скорий на гнів учиняє глупо́ту, а люди́на лукава знена́виджена.
18 Los simples recibirán por herencia la necedad, mientras los juiciosos se coronan de sabiduría.
Нерозумні глупо́ту вспадко́вують, а мудрі знання́м коронуються.
19 Se postran los malos ante los buenos, y los impíos a las puertas de los justos.
Покло́няться злі перед добрими, а безбожники — при брамах праведного.
20 El pobre es odioso aun a su propio amigo, el rico tiene numerosos amigos.
Убогий знена́виджений навіть ближнім своїм, а в багатого дру́зі числе́нні.
21 Peca quien menosprecia a su prójimo, bienaventurado el que se apiada de los pobres.
Хто погорджує ближнім своїм, той грішить, а ласка́вий до вбогих — блаже́нний.
22 ¡Cómo yerran los que maquinan el mal! ¡Y cuánta gracia y verdad obtienen los que obran el bien!
Чи ж не блу́дять, хто о́ре лихе? А милість та правда для тих, хто о́ре добро́.
23 En todo trabajo hay fruto, mas el mucho hablar solo conduce a la miseria.
Кожна праця прино́сить доста́ток, але́ праця уст в недоста́ток веде́.
24 Las riquezas pueden servir de corona para un sabio, mas la necedad de los necios es siempre necedad.
Корона премудрих — їхня му́дрість, а віне́ць нерозумних — глупо́та.
25 El testigo veraz salva las vidas; pero el que profiere mentiras es un impostor.
Свідок правдивий визво́лює душі, а свідок обма́нливий — бре́хні торо́чить.
26 Del temor de Yahvé viene la confianza del fuerte, y sus hijos tendrán un refugio.
У Господньому стра́хові сильна наді́я, і Він пристано́вище ді́тям Своїм.
27 El temor de Yahvé es fuente de vida para escapar de los lazos de la muerte.
Страх Господній — крини́ця життя, щоб віддаля́тися від пасток смерти.
28 La gloria del rey está en el gran número de su pueblo; la escasez de gente es la ruina del príncipe.
У числе́нності люду вели́чність царя, а в бра́ку народу — погибіль воло́даря.
29 El tardo en airarse es rico en prudencia, el impaciente pone de manifiesto su necedad.
Терпели́вий у гніві — багаторозумний, а гнівли́вий вчиняє глупо́ту.
30 Un corazón tranquilo es vida del cuerpo, carcoma de los huesos es la envidia.
Ла́гідне серце — життя то для тіла, а за́здрість — гнили́зна косте́й.
31 Quien oprime al pobre ultraja a su Creador, mas le honra aquel que del necesitado se compadece.
Хто тисне нужде́нного, той ображає свого Творця́, а хто милости́вий до вбогого, той поважає Його.
32 Al malvado le pierde su propia malicia; el justo, al contrario, tiene esperanza cuando muere.
Безбожний у зло своє падає, а праведний повний надії й при смерті своїй.
33 En el corazón del prudente mora la sabiduría; incluso los ignorantes la reconocerán.
Мудрість має спочи́нок у серці розумного, а що в нутрі безумних, те ви́явиться.
34 La justicia enaltece a un pueblo; el pecado es el oprobio de las naciones.
Праведність люд підійма́є, а беззако́ння — то сором наро́дів.
35 El ministro sabio es para el rey objeto de favor, el inepto, objeto de ira.
Ласка царе́ва — рабо́ві розумному, гнів же його — проти того, хто соро́мить його.
