Marcos 8
1 En aquel tiempo, como hubiese de nuevo una gran muchedumbre, y que no tenía qué comer, llamó a sus discípulos, y les dijo:
Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:
2 “Tengo compasión de la muchedumbre, porque hace ya tres días que no se aparta de Mí, y no tiene nada qué comer.
Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;
3 Si los despido en ayunas a sus casas, les van a faltar las fuerzas en el camino, porque los hay que han venido de lejos”.
А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили.
4 Dijéronle sus discípulos: “¿Cómo será posible aquí, en un desierto, saciarlos con pan?”
І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині?
5 Les preguntó: “¿Cuántos panes tenéis?” Respondieron: “Siete”.
І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм.
6 Y mandó que la gente se sentase en el suelo; tomó, entonces, los siete panes, dio gracias, los partió y los dio a sus discípulos, para que ellos los sirviesen; y los sirvieron a la gente.
І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом.
7 Tenían también algunos pececillos; los bendijo, y dijo que los sirviesen también.
І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.
8 Comieron hasta saciarse, y recogieron siete canastos de pedazos que sobraron.
Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів.
9 Eran alrededor de cuatro mil. Y los despidió.
Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.
10 En seguida subió a la barca con sus discípulos, y fue a la región de Dalmanuta.
І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.
11 Salieron entonces los fariseos y se pusieron a discutir con Él, exigiéndole alguna señal del cielo, para ponerlo a prueba.
І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.
12 Mas Él, gimiendo en su espíritu, dijo: “¿Por qué esta raza exige una señal? En verdad, os digo, ninguna señal será dada a esta generación”.
І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.
13 Y dejándolos allí, se volvió a embarcar para la otra ribera.
І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.
14 Habían olvidado de tomar pan, y no tenían consigo en la barca más que un solo pan.
І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.
15 Les hizo entonces esta advertencia: “¡Cuidado! Guardaos de la levadura de los fariseos y de la levadura de Herodes”.
І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.
16 Por lo cual ellos se hicieron esta reflexión unos a otros: “Es que no tenemos panes”.
І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.
17 Mas conociéndolo, Jesús les dijo: “¿Por qué estáis pensando en que no teneis panes? ¿No comprendéis todavía? ¿No caéis en la cuenta? ¿Tenéis endurecido vuestro corazón?
І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше?
18 ¿Teniendo ojos, no veis; y teniendo oídos, no oís?
Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?
19 Cuando partí los cinco panes entre los cinco mil, ¿cuántos canastos llenos de pedazos recogisteis?” “Doce”, le dijeron.
Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.
20 “Y cuando partí los siete panes entre los cuatro mil, ¿cuántas canastas llenas de trozos os llevasteis?” Dijéronle: “Siete”.
Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.
21 Y les dijo: “¿No comprendéis todavía?”
І рече їм: Як же ви не розумієте?
22 Fueron luego a Betsaida. Y le trajeron un ciego, rogándole que lo tocase.
І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.
23 Y Él, tomando de la mano al ciego, lo condujo fuera de la aldea, le escupió en los ojos, y le impuso las manos; después le preguntó: “¿Ves algo?”
І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.
24 Él alzó los ojos y dijo: “Veo a los hombres; los veo como árboles que caminan”.
І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.
25 Le puso otra vez las manos sobre los ojos, y el hombre miró con fijeza y quedó curado, y veía todo claramente.
Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.
26 Y lo envió de nuevo a su casa y le dijo: “Ni siquiera entres en la aldea”.
І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї.
27 Jesús se marchó con sus discípulos para las aldeas de Cesarea de Filipo. Por el camino hizo esta pregunta a sus discípulos: “¿Quién soy Yo, según el decir de los hombres?”.
І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?
28 Le respondieron diciendo: “Juan el Bautista; otros: Elías; otros: uno de los profetas”.
Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.
29 Entonces, les preguntó: “Según vosotros, ¿quién soy Yo?” Respondiole Pedro y dijo: “Tú eres el Cristo”.
А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.
30 Y les mandó rigurosamente que a nadie dijeran ( esto ) de Él.
І наказав їм, щоб нікому не казали про Него.
31 Comenzó entonces, a enseñarles que era necesario que el Hijo del hombre sufriese mucho; que fuese reprobado por los ancianos, por los sumos sacerdotes, y por los escribas; que le fuese quitada la vida, y que, tres días después, resucitase.
І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він.
32 Y les hablaba abiertamente. Entonces, Pedro, tomándolo aparte, empezó a reprenderlo.
І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.
33 Pero Él, volviéndose y viendo a sus discípulos, increpó a Pedro y le dijo: “¡Vete de Mí, atrás, Satanás! porque no sientes las cosas de Dios, sino las de los hombres”.
Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.
34 Y convocando a la muchedumbre con sus discípulos les dijo: “Si alguno quiere venir en pos de Mí, renúnciese a sí mismo, tome su cruz, y sígame.
І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною.
35 Quien quiere salvar su vida, la perderá, y quien pierde su vida a causa de Mí y del Evangelio, la salvará.
Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.
36 En efecto: ¿de qué servirá al hombre ganar el mundo entero, y perder su vida?
Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?
37 Pues ¿qué cosa puede dar el hombre a cambio de su vida?
Або що дасть чоловік у замін душі своєї?
38 Porque quien se avergonzare de Mí y de mis palabras delante de esta raza adúltera y pecadora, el Hijo del hombre también se avergonzará de él cuando vuelva en la gloria de su Padre, escoltado por los santos ángeles”.
Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.
