Job 7
1 Milicia es la vida del hombre sobre la tierra; como los del jornalero son sus días.
Не искушение ли житие человеку на земли, и якоже наемника повседневнаго жизнь его?
2 Como el siervo suspira por la sombra, y como el jornalero espera su salario;
Или якоже раб бояйся господа своего и улучив сень? Или якоже наемник ждый мзды своея?
3 así heredé meses de calamidad, y noches de dolor me tocaron en suerte.
Такожде и аз ждах месяцы тщы, нощи же болезней даны ми суть.
4 Si me acuesto, digo: “¿Cuándo me levantaré?” Mas la noche es larga, y me canso, dándome vuelta hasta el alba.
Аще усну, глаголю: когда день? Егда же востану, паки: когда вечер? Исполнен же бываю болезней от вечера до утра.
5 Mi carne está cubierta de gusanos y de una costra de barro; mi piel se rompe y se deshace.
Месится же мое тело в гнои червей, обливаю же грудие земли, гной стружа.
6 Mis días pasan más ligeros que la lanzadera, y desaparecen sin esperanza.
Житие же мое есть скоряе беседы, погибе же во тщей надежди.
7 Acuérdate de que mi vida es un soplo; mis ojos ya no verán la felicidad.
Помяни убо, яко дух мой живот, и ктому не возвратится око мое видети благая.
8 No me verá más el ojo del que ahora me ve; apenas tus ojos me ven, y ya no subsisto.
Не узрит мене око видящаго мя: очи Твои на мне, и ктому несмь,
якоже облак очищен от небесе: аще бо человек снидет во ад, ктому не взыдет, (Sheol h7585)
10 No volverá más a su casa, ni le reconocerá su lugar.
ни возвратится во свой дом, ниже имать его познати ктому место его.
11 Por eso, no refrenaré mi lengua, hablaré en la angustia de mi espíritu, me quejaré en la amargura de mi alma.
Убо ниже аз пощажу уст моих, возглаголю в нужди сый, отверзу уста моя горестию души моея сотеснен.
12 ¿Soy yo el mar, o algún monstruo marino, para que me tengas encerrado con guardias?
Еда море есмь, или змий, яко учинил еси на мя хранение?
13 Cuando digo: Mi lecho me consolará, mi cama aliviará mi pesar,
Рекох, яко утешит мя одр мой, произнесу же ко мне на едине слово на ложи моем:
14 entonces me aterras con sueños, y me espantas con visiones.
устрашаеши мя сониями и видениями ужасаеши мя:
15 Por eso prefiero ser ahogado, deseo la muerte para estos mis huesos.
свободиши от духа моего душу мою, от смерти же кости моя.
16 Tengo asco; no quiero vivir más; déjame, ya que mi vida es un soplo.
Не поживу бо во век, да долготерплю: отступи от мене, тще бо житие мое.
17 ¿Qué es el hombre, para que tanto le estimes, y fijes en él tu atención,
Что бо есть человек, яко возвеличил еси его? Или яко внимаеши умом к нему?
18 para que le visites cada mañana, y a cada momento le pruebes?
Или посещение твориши ему по всяко утро и в покои судити его имаши?
19 ¿Cuándo cesarás de mirarme, y me das tiempo para tragar mi saliva?
Доколе не оставиши мене, ниже отпускаеши мя, дондеже поглощу слины моя в болезни?
20 Si he pecado, ¿qué te he hecho con eso, oh Guardador de los hombres? ¿Por qué me pones por blanco a mí, que soy una carga para mí mismo?
Аще аз согреших, что Тебе возмогу соделати, сведый ум человечь? Почто мя еси положил прекословна Тебе, и есмь Тебе бременем?
21 ¿Por qué no perdonas mi pecado ni borras mi iniquidad? Pues pronto me dormiré en el polvo; y si me buscas, ya no existiré.”
Почто неси сотворил беззаконию моему забвения, и очищения греха моего? Ныне же в землю отиду, утренюяй же несмь ктому.
