< Job 5 >
1 Llama, pues, si hay quien te responda. ¿A cuál de los santos te dirigirás?
Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?
2 Porque al necio le mata la cólera, y al fatuo la envidia.
Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!
3 Yo vi al necio echar raíces, y al instante maldije su morada.
Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.
4 Sus hijos no podrán prosperar; hollados serán en la puerta, sin haber quien los libre.
Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!
5 Su cosecha la devoran los hambrientos, la hurtan detrás (del cerco) de espinos; y los sedientos se sorben su riqueza.
Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!
6 Pues no del polvo nace la calamidad, ni del suelo brotan los trabajos,
Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —
7 ya que el hombre nace para el trabajo, como el ave para volar.
бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.
8 Yo (en tu lugar) acudiría a Dios, y a Él le encomendaría mi causa;
А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —
9 Él hace cosas grandes e inescrutables, maravillas que nadie puede enumerar;
Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,
10 derrama la lluvia sobre la tierra, y envía las aguas sobre los campos.
бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,
11 Ensalza a los humildes Y eleva al afligido a lugar seguro;
щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.
12 desbarata las tramas del astuto, para que sus manos no puedan realizar sus proyectos.
Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,
13 Prende a los sabios en su propia red, y los designios de los arteros quedan frustrados.
Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —
14 En pleno día tropiezan con tinieblas, andan a tientas al mediodía, como si fuese de noche.
вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!
15 Entretanto (Dios) salva al desvalido de la espada de sus lenguas, y de la mano del poderoso.
І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,
16 Por eso el débil tiene esperanza, y la injusticia tiene que callarse.
і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!
17 Feliz el hombre a quien Dios corrige. No desprecies la corrección del Omnipotente.
Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:
18 Él hace la llaga, y la venda; Él hiere y sana con sus manos.
Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!
19 De seis angustias te sacará, y en la séptima no te tocará el mal.
В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:
20 En tiempos de hambre te salvará de la muerte, y en la guerra, del poder de la espada.
Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.
21 Te preservará del azote de la lengua, y no temerás si vinieren calamidades.
Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.
22 Te reirás de la devastación y del hambre, y no temerás a las fieras salvajes.
З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.
23 Pues estarás en alianza con las piedras del campo, y las fieras del campo vivirán en paz contigo.
Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.
24 Conocerás que reina la paz en tu tienda; visitarás tus apriscos, y nada echarás de menos.
І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.
25 Verás numerosa tu descendencia, y tu prole como la hierba del campo.
І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!
26 Entrarás en el sepulcro en plena madurez cual gavilla segada a su tiempo.
І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!
27 Esto es lo que hemos visto. Así es. Óyelo bien y medítalo para tu provecho.”
Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“