Job 12
1 Respondió Job y dijo:
А Йов відповів та й сказав:
2 “De veras, vosotros sois hombres, y con vosotros morirá la sabiduría.
„Справді, — то ж ви́ тільки люди, і мудрість із вами помре́!
3 También yo tengo seso como vosotros; ninguna ventaja tenéis sobre mí; ¿y quién no sabe lo que decís?
Таж і я маю розум, як ви, — я не нижчий від вас! І в ко́го немає такого, як це?
4 ¡Ludibrio soy de mis amigos! ¡Yo, que clamaba a Dios, y Él le respondía! ¡Yo, el recto e inocente, ahora objeto de oprobio!
Посміхо́вищем став я для друга свого, я, що кли́кав до Бога, і Він мені відповіда́в, — посміхо́вищем став справедливий, невинний.
5 ¡Ignominia al que sufre! —así piensa el que vive sin cuidados—. ¡Caiga desprecio sobre aquel cuyo pie resbala!
Нещасли́вцю погорда, — на думку спокійного, — пригото́влена для спотика́ння ноги́!
6 Las guaridas de los salteadores gozan de paz, seguros están los que irritan a Dios; a ellos Dios se lo otorga (todo).
Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гніви́ть, у то́го, хто ніби то Бога прова́дить рукою своєю.
7 Pregunta, te ruego, a las bestias, y ellas te enseñarán, a las aves del cielo, y te lo dirán;
Але запитай хоч худо́бу — і навчить тебе, і пта́ство небесне — й тобі розповість.
8 o habla con la tierra, y ella te instruirá; te lo contarán los peces del mar.
Або говори до землі — й вона ви́вчить тебе, і розкажуть тобі риби мо́рські.
9 ¿Quién de todos estos seres no sabe que la mano de Yahvé ha hecho (todas) las cosas?
Хто б із цьо́го всього́ не пізнав, що Господня рука це вчинила?
10 En su mano está el alma de todo viviente, y el soplo de toda carne humana.
Що в Ньо́го в руці душа всього живого й дух кожного лю́дського тіла?
11 ¿No se ha hecho el oído para discernir las palabras; el paladar para gustar los manjares?
Чи ж не ухо слова́ розбирає, піднебі́ння ж смакує для себе пожи́ву?
12 En los ancianos reside la sabiduría, y en la larga vida la prudencia;
Мудрість — у ста́рших, бо до́вгість днів — розум.
13 con Él, empero, están la sabiduría y el poder, suyo es el consejo y suya la inteligencia.
Мудрість та сила — у Нього, Його рада та розум.
14 Lo que Él derriba, no será reedificado; si Él encierra al hombre, no hay quien lo libre.
Ось Він зруйнує — й не буде воно відбудо́ване, замкне́ чоловіка — й не буде він ви́пущений.
15 Si detiene las aguas, estas se secan; si las suelta, devastan la tierra.
Ось Він стримає во́ди — і висохнуть, Він їх пустить — то землю вони переве́рнуть.
16 En Él están el poder y el saber, suyos son el engañado y el que engaña.
В Нього сила та за́дум, у Нього заблу́джений і той, хто призво́дить до блу́ду.
17 Él hace andar a los consejeros privados (de consejo), y entontece a los jueces.
Він уво́дить у по́милку ра́дників, і обезу́млює су́ддів,
18 Él quita a los reyes la faja, y les ciñe los lomos, con una soga.
Він розв'язує пу́та царів і припері́зує по́яса на їхні сте́гна.
19 Hace andar a los sacerdotes descalzos, y a los grandes derriba.
Він провадить священиків босо, і потужних повалює,
20 Quita el habla a los más respetados, y a los ancianos los priva del juicio.
Він надійним уста́ відіймає й забирає від ста́рших розумність.
21 Vacía desprecio sobre los príncipes, y afloja el cinto de los fuertes.
На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.
22 Descubre lo oculto en las tinieblas, y saca a luz la sombra de la muerte.
Відкриває Він речі глибокі із те́мряви, а темне прова́дить на світло.
23 Da prosperidad a los pueblos y los destruye, dilata a las naciones, y las reduce.
Він робить наро́ди поту́жними — й знову їх нищить, Він наро́ди поши́рює, й потім виво́дить в неволю.
24 Quita la inteligencia a los príncipes de los pueblos de la tierra, y los hace vagar por un desierto sin camino;
Відіймає Він розум в наро́дніх голі́в на землі та блука́ти їх змушує по бездоро́жній пусте́лі, —
25 andan a tientas en tinieblas, sin tener luz; Él los hace errar como a embriagados.”
вони ходять навпо́мацки в те́мряві темній, і Він упроваджує їх в блукани́ну, мов п'я́ного!
