Ayuub 39
1 War miyaad taqaan markay ri'dibadeedda qarka joogta dhasho? Miyaadse arki kartaa markay deerooyinku dhalaan?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Miyaad tirin kartaa bilaha sidkoodu ku buuxsamo? Miyaadse taqaan wakhtiga ay dhalaan?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Intay arruntaan ayay ubadkooda dhalaan, Oo fooshoodana way iska saaraan.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Oo ubadkooda yaryaruna way kobcaan, oo waxay ku koraan berrin bannaan, Oo intay baxaan ayaanay mar dambe soo noqon.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Bal yaa dameerdibadeedka xoreeyey? Yaase dameerdibadeedka xadhkihiisii ka furay?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Kaas gurigiisa waxaan ka dhigay cidlada, Oo rugtiisuna waa dalka cusbada.
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Magaalada buuqeeda wuu quudhsadaa, Oo kexeeyaha qayladiisana ma maqlo.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Xidhiidhka buurahu waa daaqiisa, Oo wuxuu raadiyaa wax kasta oo cagaar ah.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Dibidibadeedku miyuu raalli ku noqon doonaa inuu kuu adeego? Miyuuse qabaalka xeradaada ku ag hoyan doonaa?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Dibidibadeedka miyaad xadhko ku xidhi kartaa si uu beerta u qodo? Miyuuse dooxooyinka kaa daba hagaajin?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Xooggiisa badan daraaddiis miyaad isugu hallaynaysaa? Hawshaadase ma isagaad u daynaysaa?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Ma waxaad isaga ugu kalsoon tahay inuu midhahaaga guriga keeno, Oo uu kuu soo urursho hadhuudhka goobkaaga wax lagu tumo?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Gorayada garabkeedu farxad buu la ruxmadaa, Laakiinse garbaheeda iyo baalasheedu ma wax bay u roon yihiin?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Waayo, iyadu ugaxdeeda waxay kaga tagtaa dhulka dushiisa, Oo ciidday ku diirisaa,
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 Oo waxay illowdaa inay cagtu burburinayso, Iyo inuu dugaaggu ku tumanayo.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Waxay ku adkaataa dhasheeda, sidii iyagoo aan kuweedii ahayn, Oo in kastoo ay waxtarla'aan u hawshooto haddana iyadu cabsi ma qabto,
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 Maxaa yeelay, Ilaah baa iyada xigmad u diiday, Oo waxgarashona ma uu siin.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Oo markay kor isu qaaddo inay carartona, Waxay quudhsataa faraska iyo kii fuushanba.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 War ma adigaa faraska xooggiisa siiyey? Surkiisase ma adigaa guudka ruxma huwiyey?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 War ma adigaa ka dhigay inuu sida ayaxa u boodo? Haybadda bururufta sankiisu way cabsi badan tahay.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Dooxaduu qoobka ku garaacaa, oo xooggiisuu ku reyreeyaa, Oo intuu baxo ayuu ka hor tagaa ragga hubka sita.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Cabsida wuu ku qoslaa, oo ma uu baqo, Oo seeftana dib ugama noqdo.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Korkiisa waxaa ka sanqadha gabooye, Iyo waran birbirqaya iyo hoto.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Isagu dhulkuu ku liqaa gariir iyo cadho, Oo buunka codkiisa hadduu maqlona ma istaago.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Oo mar alla markii buunku dhawaaqo ayuu "Haw" yidhaahdaa, Oo meel fog ayuu dagaalka ka uriyaa, Wuxuuna maqlaa saraakiisha qayladooda onkodaysa iyo hugunka.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Haadka adagu ma xigmaddaaduu kor ugu duulaa? Garbihiisase xagga koonfureed ma u fidiyaa?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Baqalyaduse ma amarkaagay kor ugu duushaa? Oo ma saasay buulkeeda meelaha sarsare uga dhisataa?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Waxay ku hoyataa qarka dheer korkiisa, oo hoygeeduna halkaasuu ku yaal, Xagga qarka dheer dhaladiisa, iyo meesha adag dusheeda.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Oo iyadoo halkaas joogta ayay ugaadh ka fiirsataa, Oo indhaheeduna meel fog bay wax ka arkaan.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Dhasheeda yaryaru dhiig bay nuugaan, Oo iyana waxay joogtaa hadba meeshii raqu taal.
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
