Psalmi 60

1 Načelniku godbe, na šestostrunje pričanja, pesem odlična Davidova, za uk. Ko se je boril sè Sirci Mezopotamijskimi, in Sirci Zobejskimi in je Joab vrnivši se pobil Edomejcev v solni dolini dvanajst tisoč. O Bog, zavrgel si nas bil, raztrgal nas, srdit si bil, povrni se nam.

Керівнику хору. На мотив «Лілея свідчення». Міхтам Давидів. Для повчання. Коли він виходив на війну проти Арам-Нагараїма й Арам-Цови, і коли Йоав повернувся і вразив дванадцять тисяч едомітів у Соляній долині. Боже, Ти відкинув нас і зламав; Ти прогнівався на нас – повернися ж до нас знову!

2 Zmajal si bil deželo, razdrobil jo; sceli kosove njene, ker omahuje.

Ти змусив землю тремтіти, вкрив її тріщинами; зціли її розломи, бо вона здригається.

3 Storil si bil, da je ljudstvo tvoje čutilo trdóst, dál si nam bil piti grozo kakor vino.

Ти дав народові Своєму зазнати важких [часів]. Ти напоїв нас вином, від якого нас хитає.

4 Dal si njim, ki se tebe bojé, zastavo, katero naj rabijo, zaradi resnice mogočno.

Ти дав знамено тим, хто боїться Тебе, щоб вони, згуртувавшись навколо нього, стали недосяжними для [ворожого] лука. (Села)

5 Da se rešijo ljubljenci tvoji; reši z desnico svojo in usliši me.

Щоб улюблені Твої були визволені, врятуй нас правицею Своєю і дай нам відповідь.

6 Bog je govoril po svetosti svoji, radoval se bodem; v delež dobim Sihem, in dolino Sukotsko merim.

Бог промовив у Своєму святилищі: «Урочисто святкуватиму перемогу, Я розділю Сихем і розміряю долину Суккот.

7 Moj je Gilead in moj Manase in Efraim glave moje moč, Juda postavodajalec moj.

Мені належить Ґілеад, і Манассія – Мій, Єфрем – міць Моєї голови, Юда – Мій законодавець.

8 Moab umivalnica moja, na Edomejca vržem čevelj svoj, nad máno, Palestina, ukaj!

Моав – Моя чаша для омовіння, на Едом Я кину Свою сандалію, гукай радісно до Мене, о земле филистимлян!»

9 Kdo bi me popeljal v mesto trdno, kdo bi me peljal noter do Edomeje?

Хто введе мене в місто укріплене? Хто доведе мене до Едома?

10 Ali nisi bil ti, Bog, zavrgel nas; da nisi hodil, Bog, med našimi vojskámi?

Хіба не Ти, Боже, Котрий відкинув нас і не виходиш, Боже, з воїнствами нашими?

11 Daj nam pomoč zoper sovražnika; ker ničeva je pomoč človeška.

Подай нам допомогу [в боротьбі] з ворогом, адже марний порятунок людський.

12 V Bogu delajmo vrlo, in on bode poteptal sovražnike naše.

У Бозі ми виявимо силу, і Він розтопче наших ворогів.