Janez 12
1 Šest dnî pred Veliko nočjó pa pride Jezus v Betanijo, kjer je Lazar bil, kteri je bil umrl, in ga je obudil iz mrtvih.
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Віфанії, де був Лазар, якого воскресив із мертвих.
2 In napravijo mu tu pojedinjo, in Marta je stregla; a Lazar je bil eden od teh, kteri so ž njim sedeli za mizo.
Там Йому приготували вечерю. Марта слугувала, а Лазар був одним із тих, хто сидів із Ним за столом.
3 Marija pa, vzemši funt prave dragocene nardove mire, pomazili noge Jezusove, in otre mu z lasmí svojimi noge; in hiša se napolni vonja od mire.
Тоді Марія взяла літру з дуже дорогим чистим нардовим миром, намастила ноги Ісуса й своїм волоссям обтерла Його ноги. І дім наповнився пахощами мира.
4 Tedaj reče eden od učencev njegovih, Juda Simonov Iškarijan, kteri ga je imel izdati:
Але Юда Іскаріот, один з Його учнів, який мав Його зрадити, сказав:
5 Za kaj se ni prodala ta mira za tri sto grošev, in dala ubogim?
―Чому б не продати це миро за триста динаріїв та не роздати бідним?
6 Rekel je pa to, ne da bi mu bilo skrb za uboge, nego ker je tat bil, in imel je mošnjo, in nosil je, kar se je metalo va-njo.
Він казав так не тому, що піклувався про бідних, а тому, що був злодієм. Йому було доручено носити скриню з грошима, але він брав із неї гроші.
7 Jezus pa mu reče: Pusti jo; za dan pogreba mojega je to prihranila.
Ісус сказав: ―Залиши її, вона зберігала це на день Мого похорону.
8 Kajti uboge imate vsegdar s seboj, a mene nimate vsegdar.
Бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди матимете.
9 Zvedelo je pa veliko ljudstva izmed Judov, da je tu; ter pridejo ne samo za voljo Jezusa, nego da bi tudi Lazarja videli, kterega je bil obudil iz mrtvih.
Тим часом багато юдеїв дізналося, що Він там. Вони прийшли не тільки заради Ісуса, але й подивитись на Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
10 Véliki duhovni pa se posvetujejo, da bi tudi Lazarja umorili;
Тоді первосвященники змовилися вбити й Лазаря.
11 Ker jih je za voljo njega veliko izmed Judov odhajalo, in verovali so v Jezusa.
Адже багато юдеїв залишало їх і вірило в Ісуса.
12 Drugi dan pa veliko ljudstva, ktero je bilo prišlo na praznik, slišavši, da gre Jezus v Jeruzalem,
Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13 Vzemó palmove veje, in izidejo mu naproti, in vpili so: Hosana! Blagoslovljen, kteri gre v imenu Gospodovem, kralj Izraelov!
взяли пальмові гілки, вийшли Йому назустріч та викрикували: «Осанна!» «Благословенний Той, Хто йде в ім’я Господа!» «Цар Ізраїля!»
14 In Jezus najde osliča, in usede se na-nj, kakor je pisano:
Ісус, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15 "Ne boj se, hči Sionska! glej, kralj tvoj gre, sedeč na žrebetu oslice."
«Не бійся, дочко Сіону: Ось Цар твій їде верхи на молодому ослі».
16 Tega pa učenci njegovi poprej niso razumeli; nego ko se je Jezus oslavil, tedaj so se spomenili, da je bilo to za njega pisano, in da so mu to storili.
Спочатку Його учні не розуміли цього. Але після того, як Ісус був прославлений, вони згадали, що це було написано про Нього й що це збулося з Ним.
17 A ljudstvo je pričevalo, ktero je bilo ž njim, ko je Lazarja poklical iz groba, in ga obudil iz mrtvih.
Люди, які були з Ісусом, коли Він покликав Лазаря з гробу й воскресив його з мертвих, свідчили [про це].
18 Za to mu je tudi ljudstvo naproti prišlo, ker je slišalo, da je ta čudež storil.
Тому багато людей вийшли Йому назустріч, бо чули, що Він здійснив це знамення.
19 Farizeji tedaj rekó med seboj: Vidite, da nič ne opravite! Glej, svet je odšel za njim.
Тоді фарисеї почали казати один одному: «Бачите, що нічого не допомагає? Ось [увесь] світ пішов за Ним!»
20 Bili so pa med tistimi, ki so dohajali, da bi molili na praznik, nekteri Grki.
Серед тих, хто прийшов поклонитися на свято, було декілька греків.
21 Ti torej pristopijo k Filipu, ki je bil iz Betsajde Galilejske, in prosili so ga, govoreč: Gospod, Jezusa bi radi videli.
Вони підійшли до Филипа, який був із Віфсаїди, що в Галілеї, і просили його: «Пане, ми хочемо побачити Ісуса».
22 Filip pride, in pové Andreju; in Andrej in Filip povesta Jezusu.
Филип пішов і сказав Андрієві, і тоді Андрій та Филип розповіли про це Ісусові.
23 Jezus pa jima odgovorí, govoreč: Prišel je čas, da se sin človečji oslavi.
Ісус відповів їм: ―Прийшов час прославитись Синові Людському.
24 Resnično resnično vam pravim: Zrno pšenično, če pade na zemljo in ne umrè, ono bo samo ostalo; če pa umrè, obrodí veliko sadú.
Істинно кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши в землю, не вмирає, то залишається одне. Але якщо вмирає, дає великий врожай.
25 Kdor dušo svojo ljubi, izgubil jo bo; a kdor dušo svojo sovraži, ohranil jo bo za večno življenje. (aiōnios g166)
Кожен, хто любить своє життя, втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, збереже його для вічного життя. (aiōnios g166)
26 Če kdo meni služi, naj gre za menoj; in kjer bom jaz, tam bo tudi služabnik moj: in če kdo meni služi, njega bo oče ljubil.
Хто служить Мені, той повинен слідувати за Мною; і де Я є, там буде і Мій слуга. Якщо хтось буде служити Мені, Мій Отець шануватиме його.
27 Sedaj je duša moja žalostna; in kaj hočem reči? Oče, reši me te ure! Pa za to sem prišel na to uro.
Тепер Моя душа стривожена, і що Мені сказати? Отче, врятуй Мене від цієї години? Але саме заради цієї години Я і прийшов.
28 Oče, oslavi ime svoje: In glas se oglasi z neba: Oslavil sem ga, in zopet ga bom oslavil.
Отче, прослав Своє ім’я! Тоді почувся голос із неба: «Я прославив і знову прославлю!»
29 Ljudstvo torej, ktero je stalo in je slišalo, pravilo je, da je zagrmelo. Drugi so pravili: Angelj mu je govoril.
Натовп, який був там, почувши це, сказав, що прогримів грім, а інші казали, що ангел говорив із Ним.
30 Jezus odgovorí in reče: Ta glas se ni oglasil za voljo mene, nego za voljo vas.
Ісус відповів: ―Не для Мене пролунав цей голос, а для вас.
31 Sedaj je sodba tega sveta; sedaj bo vojvoda tega sveta izgnan ven.
Зараз настав суд для цього світу. Тепер правителя цього світу буде вигнано геть.
32 In jaz, kedar bom povišan od zemlje, potegnil bom vse k sebi.
Але коли Я буду піднятий від землі, Я всіх притягну до Себе.
33 (To je pa pravil, da je na znanje dal, s kakošno smrtjo bo umrl.)
Він сказав це, щоб показати, якою смертю має померти.
34 Odgovorí mu ljudstvo: Mi smo slišali iz zakona, da bo Kristus ostal vekomaj; in kako praviš ti: Sin človečji mora biti povišan? Kdo je ta sin človečji? (aiōn g165)
Тоді люди сказали Йому: ―Ми чули із Закону, що Христос житиме вічно. Як же Ти кажеш, що «Син Людський має бути піднятий?» Хто Цей Син Людський? (aiōn g165)
35 Reče jim torej Jezus: Še malo časa je luč z vami. Hodite, dokler imate luč, da vas ne objeme tema; in kdor po temi hodi, ne vé, kam gre.
Тоді Ісус сказав їм: ―Світло ще трохи часу буде з вами. Ходіть, доки маєте світло, щоб темрява не охопила вас. Хто ходить у темряві, той не знає, куди йде.
36 Dokler luč imate, verujte v luč, da boste sinovi luči. To je Jezus povedal, in odšel je, in skril se je od njih.
Повірте у світло, поки у вас є світло, щоб ви стали синами світла. Ісус закінчив говорити і, відійшовши, скрився від них.
37 In da si ravno je toliko čudežev storil pred njimi, niso verovali va-nj;
Незважаючи на те, що Він зробив перед ними стільки знамень, вони не вірили в Нього.
38 Da se izpolni beseda Izaija preroka, ktero je rekel: "Gospod, kdo je veroval našej besedi! In roka Gospodova komu se je razodela?"
Так здійснилося слово пророка Ісаї, який сказав: «Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилася рука Господня?»
39 Verovati pa za to niso mogli, ker je zopet rekel Izaija:
Не могли повірити ще й тому, що, як сказав Ісая:
40 "Oslepil jim je očí, in okamenil jim je srce: da ne bi z očmí videli, in s srcem umeli in se spreobrnili, in bi jih uzdravil."
«Він зробив сліпими їхні очі і закам’янілими їхні серця, щоб вони не бачили очима, і не розуміли серцем, і не навернулися, щоб Я зцілив їх».
41 To je rekel Izaija, ko je videl slavo njegovo, in je govoril o njem.
Ісая сказав це, адже побачив Його славу й говорив про Нього.
42 Vendar jih je pa tudi veliko izmed knezov verovalo vanj; pa za voljo Farizejev niso priznavali, da ne bi bili izpahnjeni iz shajališč:
Навіть серед керівників багато хто повірив у Ісуса. Але через фарисеїв вони не визнавали своєї віри, щоб їх не вигнали із синагоги.
43 Kajti ljubili so slavo človeško bolj, nego slavo Božjo.
Адже вони любили людську славу більше за Божу славу.
44 Jezus pa zavpije in reče: Kdor veruje v mé, ne veruje v mé, nego v tega, kteri me je poslal.
Ісус голосно промовив: ―Хто вірить у Мене, той вірить не тільки в Мене, але й у Того, Хто послав Мене.
45 In kdor mene vidi, vidi tega, kteri me je poslal.
Той, хто бачить Мене, бачить і Того, Хто послав Мене.
46 Jaz sem prišel luč na svet, da vsak, kdor veruje v mé, ne ostane v temi.
Я – світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не залишався в темряві.
47 In če kdo moje besede sliši, in ne veruje, jaz ga ne bom sodil; ker nisem prišel, da bi svet sodil, nego da svet zveličam.
Якщо хтось чує Мої слова, але не дотримується їх, Я не суджу його. Адже Я прийшов не судити світ, а спасти його.
48 Kdor se mene odreka, in besed mojih ne sprejema, ima ga, kteri ga bo sodil: beseda, ktero sem govoril, ona ga bo sodila poslednji dan.
Для того, хто відкидає Мене й не приймає Моїх слів, є суддя. Слово, яке Я сказав, судитиме його останнього дня.
49 Kajti jaz nisem sam od sebe govoril; nego oče, kteri me je poslal, on mi je zapoved dal, kaj da naj povém in kaj naj govorim.
Бо не від Себе Я говорив, але Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, що сказати і як казати.
