Psalmi 147
1 Hvalite Gospoda, kajti dobro je peti hvalnice našemu Bogu, kajti to je prijetno in hvala je ljubka.
Хваліть Господа, — добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, — приємний бо Він, — Йому подоба́є хвала́!
2 Gospod je zgradil Jeruzalem; skupaj zbira Izraelove pregnance.
Господь Єрусалима будує, збирає вигна́нців Ізраїлевих.
3 Ozdravlja potrte v srcu in povezuje njihove rane.
Він зламаносе́рдих лікує, і їхні рани болю́чі обв'я́зує,
4 Šteje število zvezd, vse jih kliče po njihovih imenih.
вирахо́вує Він число зо́рям, і кожній із них дає йме́ння.
5 Velik je naš Gospod in zelo močan, njegovo razumevanje je neskončno.
Великий Господь наш, та дужий на силі, Його мудрости міри нема!
6 Gospod dviguje krotke; zlobne podira k tlom.
Господь підіймає слухня́них, безбожних понижує аж до землі.
7 Pojte Gospodu z zahvaljevanjem, našemu Bogu pojte hvalo na harfo,
Дайте відповідь Господу нашому вдячною піснею, заграйте для нашого Бога на гу́слах:
8 ki nebo pokriva z oblaki, ki za zemljo pripravlja dež, ki daje travi, da raste po gorah.
Він хмарами небо вкриває, пригото́влює дощ для землі, обро́щує гори травою,
9 On daje živali njeno hrano in mladim krokarjem, ki kličejo.
худобі дає її корм, вороня́там — чого вони кличуть!
10 Ne razveseljuje se v moči konja. Ne veseli se človeških nog.
Не в силі коня уподо́ба Його, і не в чле́нах люди́ни Його закоха́ння, —
11 Gospod se veseli tistih, ki se ga bojijo, tistih, ki upajo v njegovo usmiljenje.
Госпо́дь любить тих, хто боїться Його, хто наді́ю склада́є на милість Його!
12 Hvali Gospoda, oh Jeruzalem, hvali svojega Boga, oh Sion.
Хвали Господа, Єрусалиме, прославляй Свого Бога, Сіоне,
13 Kajti utrjuje zapahe tvojih velikih vrat, tvoje otroke je blagoslovil znotraj tebe.
бо зміцняє Він за́суви брам твоїх, синів твоїх благословляє в тобі,
14 Na tvojih mejah daje mir in te nasičuje z najodličnejšo pšenico.
чинить мир у границі твоїй, годує тебе пшеницею щирою,
15 Svojo zapoved pošilja na zemljo; njegova beseda teče zelo naglo.
посилає на землю нака́за Свого, — дуже швидко летить Його Слово!
16 Sneg daje kakor volno, slano razsiplje kakor pepel.
Дає сніг, немов во́вну, розпоро́шує па́морозь, буцім то по́рох,
17 Svoj led meče kakor koščke; kdo lahko obstane pred njegovim mrazom?
Він кидає лід Свій, немов ті кришки́, — і перед морозом Його хто усто́їть?
18 Razpošilja svojo besedo in jih topi; svojemu vetru povzroča, da piha in vodam, [da] tečejo.
Та Він пошле́ Своє слово, — та й розто́пить його, Своїм вітром повіє, — вода потече!
19 Svojo besedo kaže Jakobu, svoje zakone in svoje sodbe Izraelu.
Своє слово звіщає Він Якову, постано́ви Свої та Свої правосуддя — Ізраїлю:
20 Z nobenim narodom ni tako postopal in glede njegovih sodb, jih oni niso spoznali. Hvalite Gospoda.
для жодного люду Він так не зробив, — той не знають вони правосуддя Його! Алілуя!
