Psalmi 129

1 Pogosto so me prizadeli od moje mladosti, naj sedaj reče Izrael,

Пісня сходження. Досить пригнічували мене ще з юності, – нехай скаже Ізраїль, –

2 pogosto so me prizadeli od moje mladosti, vendar niso prevladali zoper mene.

досить пригнічували мене ще з юності, та не здолали мене!

3 Orači so orali na mojem hrbtu; svoje brazde so naredili dolge.

На спині моїй орали орачі, протягнули свої довгі борозни.

4 Gospod je pravičen; razsekal je vrvi zlobnih.

Господь праведний: Він розсік пута нечестивців.

5 Naj bodo zbegani in obrnjeni nazaj vsi, ki sovražijo Sion.

Нехай осоромляться й назад відсахнуться всі, хто ненавидить Сіон.

6 Naj bodo kakor trava na hišnih strehah, ki ovene preden zraste,

Нехай стануть вони, як трава на даху, що засихає, перш ніж виросте,

7 s čimer kosec ne napolni svoje roke niti kdor veže snope svojega naročja.

якою жнець не наповнить долоні своєї, і той, хто снопи в’яже, не візьме її оберемком.

8 [Naj] niti tisti, ki gredo mimo, ne rečejo: »Nad vami naj bo Gospodov blagoslov. Blagoslavljamo vas v Gospodovem imenu.«

І не скажуть перехожі: «Благословення Господнього вам! Благословляємо вас іменем Господа!»