Psalmi 109
1 Ne molči, oh Bog moje hvale,
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 kajti usta zlobnih in usta varljivcev so odprta proti meni; zoper mene so govorili z lažnivim jezikom.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 Obkrožili so me tudi z besedami sovraštva in brez razloga so se borili zoper mene.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Zaradi moje ljubezni so moji nasprotniki, toda sebe izročam molitvi.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 Nagradili so me [z] zlom za dobro in sovražijo me zaradi moje ljubezni.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Nad njim postavi zlobnega človeka in naj Satan stoji na njegovi desnici.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 Ko bo sojen, naj bo obsojen in njegova molitev naj postane greh.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Njegovih dni naj bo malo; in drug naj prevzame njegovo službo.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Naj bodo njegovi otroci brez očeta in njegova žena vdova.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Naj bodo njegovi otroci nenehno potepuhi in [naj] beračijo. Svoj kruh naj iščejo tudi izven svojih zapuščenih krajev.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Naj izsiljevalec zgrabi vse, kar ima in tujci naj oplenijo njegov trud.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Naj ne bo nikogar, da mu nakloni usmiljenje; niti naj ne bo nikogar, da podpre njegove osirotele otroke.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Njegovo potomstvo naj bo iztrebljeno, in v naslednjem rodu naj bo njihovo ime izbrisano.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Naj krivičnost njegovih očetov ne bo pozabljena pri Gospodu in greh njegove matere naj ne bo izbrisan.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Naj bodo nenehno pred Gospodom, da bi spomin nanje lahko odrezal z zemlje.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Zato ker se ni spomnil, da pokaže usmiljenje, temveč je preganjal ubogega in pomoči potrebnega moža, da mogoče celó ubije potrtega v srcu.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 Kakor je ljubil prekletstvo, tako naj le-to pride nadenj. Kakor se ni razveseljeval v blagoslavljanju, tako naj bo le-to daleč od njega.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Kakor se je oblačil s prekletstvom, podobno kakor s svojo obleko, tako naj le-to pride v njegovo notranjost kakor voda in kakor olje v njegove kosti.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Naj bo to kakor obleka, ki ga pokriva in namesto pasu, s katerim je nenehno opasan.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 Naj bo to nagrada mojim nasprotnikom od Gospoda in tistim, ki govorijo zlo zoper mojo dušo.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 Toda ti delaj zame, oh Bog, Gospod, zaradi svojega imena; osvobodi me, ker je tvoje usmiljenje dobro.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Kajti jaz sem ubog in pomoči potreben in moje srce je ranjeno znotraj mene.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 Odhajal sem kakor senca, ko se ta zmanjšuje; kakor leteča kobilica sem premetavan sem ter tja.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 Moja kolena so šibka zaradi posta in mojemu mesu manjka mastnosti.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 Postal sem jim tudi graja; ko so pogledali name, so stresali svoje glave.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Pomagaj mi, oh Gospod, moj Bog, oh reši me glede na svoje usmiljenje,
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 da bodo lahko vedeli, da je to tvoja roka, da si ti, Gospod, to storil.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Naj preklinjajo, toda ti blagoslavljaj. Ko vstanejo, naj bodo osramočeni, toda tvoj služabnik naj se veseli.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Naj bodo moji nasprotniki oblečeni s sramoto in naj se kakor z ogrinjalom pokrijejo s svojo lastno zmedenostjo.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 S svojimi usti bom silno hvalil Gospoda; da, hvalil ga bom med množico.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 Kajti stal bo ob desnici ubogega, da ga reši pred tistimi, ki obsojajo njegovo dušo.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
