Psalmi 104
1 Blagoslavljaj Gospoda, oh moja duša. Oh Gospod, moj Bog, ti si tako velik, oblečen si s častjo in veličanstvom.
Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти ве́льми великий, зодягну́вся Ти в ве́лич та в славу!
2 Ki se pokrivaš s svetlobo kakor z obleko, ki razteguješ nebo kakor zaveso.
Зодягає Він світло, як ша́ти, небеса́ простягає, немов би заві́су.
3 Ki polagaš bruna svojih sob v vodah, ki delaš oblake [za] svoj bojni voz, ki hodiš na perutih vetra.
Він ставить на во́дах пала́ти Свої, хма́ри кладе за Свої колесни́ці, ходить на кри́лах вітро́вих!
4 Ki svoje angele delaš za duhove, svoje služabnike za goreč ogenj.
Він чинить вітри́ за Своїх посланці́в, палю́чий огонь — за Своїх слуг.
5 Ki polagaš temelje zemlji, da na veke ne bo odstranjena.
Землю Ти вгрунтува́в на осно́вах її, щоб на вічні віки вона не захита́лась,
6 Pokrivaš jo z globinami kakor z obleko; vode stojijo nad gorami.
безо́днею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над гора́ми, —
7 Ob tvojem oštevanju so zbežale, ob glasu tvojega groma so odhitele.
від погро́зи Твоєї вона втекла́, від гу́ркоту грому Твого побігла вона, —
8 Gredo gor po gorah, gredo dol po dolinah, na kraj, ki si ga ti osnoval zanje.
виходить на го́ри та схо́дить в доли́ни, на місце, що Ти встанови́в був для неї.
9 Postavil si mejo, da je ne morejo prečkati, da se ponovno ne obrnejo in ne pokrijejo zemlje.
Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла́, щоб вона не верну́лася землю покрити.
10 On izvire pošilja v doline, ki tečejo med hribi.
Він джере́ла пускає в пото́ки, що пливуть між гора́ми,
11 Dajejo piti vsaki poljski živali, divji osli si gasijo žejo.
напува́ють вони всю пільну́ звірину́, ними дикі осли́ гасять спра́гу свою.
12 Poleg njih bo perjad neba, ki žvrgoli med mladikami, imela svoje prebivališče.
Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посе́ред галу́зок.
13 Iz svojih sob namaka hribe; zemlja je nasičena s sadom tvojih del.
Він напоює горн з пала́ців Своїх, із плоду чи́нів Твоїх земля си́титься.
14 Travi povzroča, da raste za živino in zelišče za služenje človeku, da lahko obrodi hrano iz zemlje
Траву для худоби виро́щує, та зелени́ну для праці люди́ні, щоб хліб добува́ти з землі,
15 in vino, da razveseljuje človekovo srce in olje, da njegovemu obrazu stori, da zasveti in kruh, ki utrjuje človekovo srce.
і вино, що серце люди́ні воно звеселя́є, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце люди́ні зміцня́є.
16 Gospodova drevesa so polna soka, libanonske cedre, ki jih je posadil,
Насичуються Господні дере́ва, ті ке́дри лива́нські, що Ти насади́в,
17 kjer si ptice pletejo svoja gnezda; glede štorklje, so ciprese njena hiša.
що там ку́бляться пта́хи, бузько́, — кипари́си мешка́ння його.
18 Visoki hribi so zatočišče za divje koze in skale za kunce.
Го́ри високі — для диких кози́ць, скелі — схо́вище ске́льним звіри́нам.
19 Luno je določil za obdobja, sonce pozna svoje zahajanje.
і місяця Він учинив для озна́чення ча́су, сонце знає свій за́хід.
20 Delaš temo in je noč, ko vse gozdne živali lazijo naprej.
Темноту́ Ти наво́диш — і ніч настає, в ній пору́шується вся звіри́на лісна́, —
21 Mladi levi rjovejo za svojim plenom in iščejo svojo hrano od Boga.
рича́ть левчуки́ за здоби́чею та шукають від Бога своєї пожи́ви.
22 Sonce vzhaja, zberejo se skupaj in se zleknejo v svoje brloge.
Сонце ж засвітить — вони повтікають, та й кладуться по но́рах своїх.
23 Človek hodi naprej k svojemu delu in k svojemu trudu do večera.
Люди́на виходить на працю свою, й на роботу свою аж до ве́чора.
24 Oh Gospod, kako mnogotera so tvoja dela! V modrosti si jih vsa naredil; zemlja je polna tvojih bogastev.
Які то числе́нні діла Твої, Господи, — Ти мудро вчинив їх усіх, Твого тво́рива повна земля!
25 Tako je to veliko in široko morje, v katerem so brezštevilne plazeče stvari, tako majhne kakor velike živali.
Ось море велике й розло́го-широ́ке, — там повзю́че, й числа їм немає, звіри́на мала́ та велика!
26 Tam se vozijo ladje, tam je ta leviatán, ki si ga naredil, da se igra v njem.
Ходять там кораблі, там той левіята́н, якого створив Ти, щоб ба́витися йому в мо́рі.
27 Vsi ti čakajo nate, da jim lahko daš njihovo hrano v pravšnjem obdobju.
Вони всі чекають Тебе, — щоб Ти ча́су свого поживу їм дав.
28 To jim daješ, pobirajo; odpiraš svojo roko, nasičujejo se z dobrim.
Даєш їм — збирають вони, руку Свою розкрива́єш — добром насича́ються.
29 Skrivaš svoj obraz, preplašijo se; jemlješ njihov dih, poginejo in se vrnejo k svojemu prahu.
Ховаєш обличчя Своє — то вони переля́кані, забираєш їм духа — вмирають вони, та й верта́ються до свого по́роху.
30 Svojega duha pošiljaš naprej, ustvarjeni so; in obnavljaš obličje zemlje.
Посилаєш Ти духа Свого — вони тво́ряться, і Ти відновля́єш обличчя землі.
31 Gospodova slava bo vztrajala na veke. Gospod se bo veselil v svojih delih.
Нехай буде слава Господня навіки, хай діла́ми Своїми радіє Господь!
32 Gleda na zemljo in ta se trese; dotika se hribov in se kadijo.
Він погляне на землю — й вона затремти́ть, доторкне́ться до гір — і диму́юти вони!
33 Dokler živim, bom prepeval Gospodu; dokler imam svoj obstoj, bom prepeval hvalo svojemu Bogu.
Я буду співати Господе́ві в своє́му житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу́!
34 Moje premišljevanje o njem bo prijetno; veselil se bom v Gospodu.
Буде приємна Йому моя мова, — я Господом буду радіти!
35 Naj bodo grešniki použiti z zemlje in naj zlobnega ne bo več. Blagoslavljaj Gospoda, oh moja duša. Hvalite Gospoda.
Неха́й згинуть грі́шні з землі, а безбожні — немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілу́я!
