Pregovori 6
1 Moj sin, če si pôrok za svojega prijatelja, če si udaril svojo roko s tujcem,
Мій сину, якщо поручи́вся ти за свого бли́жнього, дав руку свою за чужо́го, —
2 si ulovljen z besedami svojih ust, si vzet z besedami svojih ust.
ти попався до па́стки з-за слів своїх уст, схо́плений ти із-за слів своїх уст!
3 Sedaj stôri to, moj sin in se osvobodi, ko si prišel v roko svojega prijatelja. Pojdi, ponižaj se in prepričaj svojega prijatelja.
Учини тоді це, сину мій, та рятуйсь, бо впав ти до рук свого бли́жнього: іди, впади в по́рох, і на ближніх своїх напира́й,
4 Ne daj spanja svojim očem niti dremanja svojim vekam.
не дай сну своїм о́чам, і дріма́ння пові́кам своїм,
5 Osvobodi se kakor srna pred lovčevo roko in kakor ptica pred ptičarjevo roko.
рятуйся, як се́рна, з руки́, і як птах із руки птахоло́ва!
6 Pojdi k mravlji, ti lenuh, preudari njene poti in bodi moder,
Іди до мурашки, ліню́ху, поглянь на дороги її — й помудрій:
7 ki nima ne vodnika, ne nadzornika ali ne vladarja,
нема в неї воло́даря, ані уря́дника, ані прави́теля;
8 svojo hrano si pripravlja poleti in svojo hrano zbira na žetvi.
вона загото́влює літом свій хліб, збирає в жнива́ свою ї́жу.
9 Doklej boš spal, oh lenuh? Kdaj boš vstal iz svojega spanja?
Аж доки, ліню́ху, ти будеш виле́жуватись, коли́ ти зо сну свого встанеш?
10 Še malo spanja, malo dremanja, malo prekrižanih rok za spanje,
Ще трохи поспати, подрімати ще трохи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —
11 tako bo tvoja revščina prišla kakor nekdo, ki se klati in tvoje pomanjkanje kakor oborožen človek.
і при́йде, немов волоцюга, твоя незаможність, і зли́дні твої, як озбро́єний муж!
12 Nespodobna oseba, zloben človek, ki hodi s kljubovalnimi usti,
Люди́на нікче́мна, чоловік злочи́нний, він ходить з лукавими у́стами,
13 mežika s svojimi očmi, govori s svojimi stopali, uči s svojimi prsti.
він морга́є очи́ма своїми, шурга́є своїми нога́ми, знаки́ подає пальцями своїми,
14 Kljubovalnost je v njegovem srcu, nenehno snuje vragolijo, seje neenotnost.
в його серці лукавство вио́рює зло кожноча́сно, сварки́ розсіва́є, —
15 Zato bo njegova katastrofa prišla nenadoma, nenadoma bo zlomljen brez zdravila.
тому на́гло прихо́дить погибіль його, буде ра́птом побитий — і лі́ку нема!
16 Teh šest stvari sovraži Gospod; da, sedem mu jih je ogabnost:
Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім — то гидо́та душі Його:
17 ponosen pogled, lažniv jezik in roke, ki prelijejo nedolžno kri,
очі пишні, брехли́вий язик, і ру́ки, що кров непови́нну ллють,
18 srce, ki snuje zlobne zamisli, stopala, ki so nagla v teku k vragoliji,
серце, що пле́кає злочинні думки́, ноги, що сква́пно біжать на лихе,
19 kriva priča, ki govori laži in kdor seje neenotnost med brati.
сві́док брехливий, що бре́хні роздму́хує, і хто розсіває сварки́ між братів!
20 Moj sin, drži se zapovedi svojega očeta in ne zapusti postave svoje matere.
Стережи, сину мій, заповідь батька свого́, і не відкидай науки матері своєї!
21 Nenehno si ju privezuj na svoje srce in zavezuj si ju okoli svojega vratu.
Прив'яжи їх на серці своєму наза́вжди, повісь їх на шиї своїй!
22 Kadar greš, te bo vodila, kadar spiš, te bo obvarovala in kadar se zbudiš, se bo pogovarjala s teboj.
Вона буде прова́дити тебе у ході́, стерегти́ме тебе, коли будеш лежати, а пробу́дишся — мовити буде до тебе!
23 Kajti zapoved je svetilka; in postava je svetloba in graje poučevanja so pot življenja,
Бо заповідь Божа — світи́льник, а наука — то світло, доро́га ж життя — то навча́льні карта́ння,
24 da te obvarujejo pred zlo žensko, pred priliznjenim jezikom tuje ženske.
щоб тебе стерегти́ від злосли́вої жінки, від обле́сливого язика чужи́нки.
25 V svojem srcu si ne požêli njene lepote niti naj te ona ne ujame s svojimi vekami.
Не жадай її вро́ди у серці своїм, і тебе хай не ві́зьме своїми пові́ками, —
26 Kajti s pomočjo vlačugarske ženske je mož priveden do koščka kruha in zakonolomka bo lovila dragoceno življenje.
Бо вартість розпу́сної жінки — то бо́ханець хліба, а жінка заміжня вловлює душу цінну́...
27 Mar lahko človek vzame ogenj v svoje naročje in njegova oblačila ne bodo ožgana?
Чи ві́зьме люди́на огонь на лоно своє, — і о́діж її не згорить?
28 Mar lahko kdo hodi po žerjavici in njegova stopala ne bodo opečena?
Чи буде люди́на ходи́ти по вугі́ллю розпа́леному, і не попа́ляться ноги її?
29 Tako kdor hodi k ženi svojega soseda, kdorkoli se je dotika, ne bo nedolžen.
Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде нека́раним кожен, хто доторкне́ться до неї!
30 Ljudje ne prezirajo tatu, če krade, da zadovolji svojo dušo, kadar je lačen,
Не пого́рджують зло́дієм, якщо він укра́де, щоб рятувати життя своє, коли він голоду́є,
31 toda če je najden, naj povrne sedemkratno; izročil bo vse imetje svoje hiše.
та як буде він зна́йдений, — все́меро він відшкоду́є, віддасть все майно свого дому!
32 Toda kdorkoli z žensko zagreši zakonolomstvo, nima razumevanja. Tisti, ki to počne, uničuje svojo lastno dušo.
Хто чинить пере́люб, не має той розуму, — він знищує душу свою, —
33 Prejel bo rano in nečast in njegova graja ne bo izbrisana.
побої та сором він зна́йде, а га́ньба його не зітре́ться,
34 Kajti ljubosumje je bes moškega, zato ne bo prizanesel na dan maščevanja.
бо за́здрощі — лютість мужчи́ни, і не змилосе́рдиться він у день помсти:
35 Ne bo se ozrl na kakršnokoli odkupnino niti ne bo zadovoljen počival, čeprav mu daješ mnogo daril.
він не зверне уваги на жоден твій викуп, і не схоче, коли ти гости́нця прибі́льшиш!
