Žalostinke 5
1 Spomni se, oh Gospod, kaj je prišlo nad nas. Preudari in poglej našo grajo.
Згадай, Господи, що́ з нами сталося, — зглянься й побач нашу га́ньбу, —
2 Naša dediščina je obrnjena k tujcem, naše hiše k neznancem.
наша спа́дщина діста́лась чужим, доми наші — чужи́нцям!
3 Sirote smo in brez očeta, naše matere so kakor vdove.
Поставали ми си́ротами: нема ба́тька, а ма́тінки наші — неначе ті вдо́ви!
4 Svojo vodo smo pili za denar; naš les nam je prodan.
Свою воду за срі́бло ми п'ємо́, наші дро́ва за гроші оде́ржуємо.
5 Naši vratovi so pod preganjanjem. Trudimo se, pa nimamo počitka.
У поти́лицю нас поганяють, помучені ми, і споко́ю не маємо!
6 Roko smo izročili k Egipčanom in k Asircem, da bi bili nasičeni s kruhom.
До Єгипту й Асирії ру́ку витя́гуємо, — щоб наси́титись хлібом!
7 Naši očetje so grešili in jih ni in mi smo nosili njihove krivičnosti.
Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні прови́ни!
8 Služabniki so vladali nad nami. Nikogar ni, da bi nas osvobodil iz njihove roke.
Раби запанува́ли над нами, і немає ніко́го, хто б ви́рятував з їхньої руки.
9 Svoj kruh smo prinašali z nevarnostjo za svoja življenja, zaradi meča iz divjine.
Нара́жуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб.
10 Naša koža je bila črna kakor peč zaradi strašne lakote.
Шкіра наша, мов піч, — попали́лась з пекучого голоду,
11 Posiljevali so ženske na Sionu in device v Judovih mestih.
Жінок на Сіоні безче́стили, дівчат — по Юдейських містах.
12 Z njihovo roko so obesili prince. Obrazi starešin niso bili spoštovani.
Князі їхньою рукою пові́шені, лиця стари́х не пошано́вані.
13 Zajeli so mladeniče, da meljejo in otroci so padali pod lesom.
Юнаки́ носять камінь млино́вий, а хлопці під ношею дров спотика́ються.
14 Starešine so odšli od velikih vrat, mladeniči od svoje glasbe.
Перестали сиді́ти старші́ в брамі, юнаки́ — свою пісню співати,
15 Veselje našega srca je prenehalo, naš ples je obrnjen v žalovanje.
втіха нашого серця спини́лась, наш та́нець змінивсь на жало́бу.
16 Krona je padla iz naše glave. Gorje nam, da smo grešili!
Спа́ла корона у нас з голови́, о горе, бо ми прогріши́лись, —
17 Zaradi tega peša naše srce, zaradi teh stvari so zatemnjene naše oči.
тому́ наше серце боля́ще, тому́ наші очі поте́мніли,
18 Zaradi gore Sion, ki je zapuščena, lisice hodijo po njej.
через го́ру Сіон, що спусто́шена, бро́дять лисиці по ній.
19 Ti, oh Gospod, ostajaš na veke, tvoj prestol od roda do roda.
Пробува́єш Ти, Господи, вічно, Твій престо́л з роду в рід:
20 Zakaj nas pozabljaš na veke in nas zapuščaš za tako dolgo?
Нащо ж на́с забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Obrni nas k sebi, oh Gospod in mi bomo obrnjeni; obnovi naše dni kakor od davnine.
Приверни́ нас до Себе, о Господи, — і ве́рнемось ми, віднови́ наші дні, як давні́ше було́!
22 Toda popolnoma si nas zavrgel. Zelo si ogorčen zoper nas.
Хіба́ Ти цілко́м нас відкинув, прогні́вавсь занадто на нас?
