Job 4
1 Potem je Elifáz Temánec odgovoril in rekel:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 » Če se poskušamo posvetovati s teboj, ali boš užaloščen? Toda kdo se lahko vzdrži pred govorjenjem?
„Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
3 Glej, mnoge si poučeval in okrepil si šibke roke.
Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
4 Tvoje besede so podpirale tistega, ki je padal in krepil si slabotna kolena.
того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
5 Toda sedaj je to prišlo nadte in ti slabiš; dotika se te in si zaskrbljen.
А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
6 Mar ni to tvoj strah, tvoje zaupanje, tvoje upanje in poštenost tvojih poti?
Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
7 Spomni se, prosim te, kdo se je kdajkoli pogubil, pa je bil nedolžen? Ali kje so bili pravični odsekani?
Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
8 Celo kakor sem jaz videl, tisti, ki orjejo krivičnost in sejejo zlobnost, isto [tudi] požanjejo.
Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
9 Z Božjim udarcem umrejo in z dihom njegovih nosnic so použiti.
вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
10 Rjovenje leva, glas krutega leva in zobje mladih levov so zlomljeni.
Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
11 Star lev gine zaradi pomanjkanja plena, mladiči arogantnega leva pa so razkropljeni naokoli.
Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
12 Torej stvar je bila na skrivnem privedena k meni in moje uho je nekaj tega sprejelo.
І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
13 V mislih od nočnih videnj, ko na človeka pade globoko spanje,
У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
14 je strah prišel nadme in trepetanje, kar je vsem mojim kostem povzročilo, da so se tresle.
спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
15 Potem je duh zdrsnil mimo mojega obraza, dlake mojega mesa so se naježile.
і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
16 Ta je mirno stal, toda nisem mogel razločiti njegove oblike. Podoba je bila pred mojimi očmi, tam je bila tišina in zaslišal sem glas, rekoč:
Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17 ›Ali bo smrten človek pravičnejši kakor Bog? Ali bo človek čistejši kakor njegov stvarnik?
„Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
18 Glej, nobenega zaupanja ne polaga v svoje služabnike in njegovi angeli so zadolženi z neumnostjo.
Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
19 Kako veliko manj v tiste, ki prebivajo v ilnatih hišah, katerih temelj je prah, ki so zdrobljene pred moljem?
Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
20 Uničeni so od jutra do večera, pogubljajo se na veke, ne da bi se kdorkoli oziral na to.
Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
21 Mar ni njihova odličnost, ki je v njih, odšla proč? Umirajo, celo brez modrosti.‹«
Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
