Job 39
1 Poznaš čas, ko divje skalne koze kotijo? Mar lahko zaznamuješ kdaj košute povržejo?
Хіба́ ти пізнав час наро́дження ске́льних кози́ць? Хіба ти пильнував час мук по́роду ла́ні?
2 Mar lahko šteješ mesece, ki so jih dopolnile? Ali poznaš čas, ko kotijo?
Чи на місяці лічиш, що спо́внитись мусять, і ві́даєш час їх наро́дження,
3 Sklonijo se in skotijo svoje mlade, odvržejo svoje bridkosti.
коли прикляка́ють вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів по́роду?
4 Njihovi mladiči so v dobri naklonjenosti, rastejo z žitom, gredo naprej in se ne vrnejo k njim.
Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відхо́дять і більше до них не вертаються.
5 Kdo je divjega osla izpustil na prostost? Ali kdo je odvezal vezi divjega osla?
Хто пусти́в осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пу́та,
6 Čigar hišo sem naredil divjino in jalovo deželo njegova prebivališča?
якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува́ння — соло́ну пустиню?
7 Zasmehuje mestno množico niti se ne ozira na vpitje voznika.
Він сміється із га́ласу міста, не чує він крику пого́нича.
8 Razpon gora je njegov pašnik in preiskuje za vsako zeleno stvarjo.
Що знахо́дить по го́рах, то паша його, і шукає він усього зеленого.
9 Mar ti bo samorog voljan služiti, ali ostane pri tvojih jaslih?
Чи захоче служити тобі однорі́г? Чи при я́слах твоїх ночуватиме він?
10 Ali lahko s svojim jermenom zvežeš samoroga v brazdo? Ali bo za teboj branal doline?
Чи ти одноро́га прив'я́жеш до його борозни́ поворо́ззям? Чи буде він боронува́ти за тобою долини?
11 Mu boš zaupal, ker je njegova moč velika? Ali boš svoje trdo delo prepustil njemu?
Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, — і свою працю на нього попу́стиш?
12 Mu boš verjel, da bo tvoje seme pripeljal domov in ga zbral v tvoj skedenj?
Чи повіриш йому, що він ве́рне насіння твоє, і збере тобі тік?
13 Daješ pavom čedne peruti? Ali peruti in peresa noju?
Крило стру́севе радісно б'ється, чи ж крило це й пір'ї́на леле́ки?
14 Ki zapušča svoja jajca na zemlji in jih ogreva v prahu
Бо я́йця свої він на землю кладе́ та в поросі їх вигріва́є,
15 in pozablja, da jih stopalo lahko zdrobi ali da jih divja žival lahko stre.
і забува́, що нога може їх розчави́ти, а звір польови́й може їх розтопта́ти.
16 Trda je do svojih malih, kakor da ne bi bili njeni. Brez strahu je, da je njeno trdo delo zaman,
Він жорстокий відно́сно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаре́мна, того не боїться,
17 ker ji je Bog odrekel modrost niti ji ni podelil razumnosti.
бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18 Ko se dvigne visoko, zasmehuje konja in njegovega jezdeca.
А за ча́су надхо́ду стрільців ударяє він кри́льми повітря, — і сміється з коня та з його верхівця́!
19 Si ti dal konju moč? Si ti njegov vrat oblekel z grivo?
Чи ти силу коне́ві даси, чи шию його ти зодя́гнеш у гриву?
20 Ga lahko narediš prestrašenega kakor kobilico? Slava njegovih nosnic je strašna.
Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана́? Величне іржа́ння його страшеле́зне!
21 Grebe v dolini in se veseli v svoji moči. Gre naprej, da sreča oborožene ljudi.
Б'є ногою в долині та ті́шиться силою, іде він насупроти зброї,
22 Zasmehuje strah in ni zgrožen niti se pred mečem ne obrača nazaj.
— сміється з страху́ й не жахається, і не верта́ється з-перед меча,
23 Tul za puščice rožlja ob njem, lesketajoča sulica in ščit.
хоч дзво́нить над ним сагайда́к, ві́стря списо́ве та ра́тище!
24 Tla požira z okrutnostjo in besom. Niti ne verjame, da je to zvok šofarja.
Він із шале́ністю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25 Med šofarji hrže: ›Hi, hi‹ in od daleč voha bitko, grmenje poveljnikov in bojni krik.
При кожному розі кричить він: „І-га!“і винюхує зда́лека бій, грім гетьма́нів та крик.
26 Mar sokol leti po svoji modrosti in svoje peruti razpenja proti jugu?
Чи я́струб літає твоєю премудрістю, на пі́вдень простягує кри́ла свої?
27 Mar se orlica vzpenja ob tvoji zapovedi in svoje gnezdo dela na višini?
Чи з твойо́го нака́зу орел підіймається, і мо́стить кубло́ своє на висоті?
28 Prebiva in ostaja na skali, na skalni pečini in trdnem kraju.
На скелі заме́шкує він та ночує, на ске́льнім вершку́ та тверди́ні, —
29 Od tam si išče plen in njene oči zrejo daleč proč.
ізвідти визо́рює ї́жу, дале́ко вдивляються очі його,
30 Tudi njeni mladiči srkajo kri. In kjer so umorjeni, tam je ona.«
а його пташеня́та п'ють кров. Де ж забиті, там він“.
