Job 28
1 Zagotovo obstaja žila za srebro in prostor za zlato, kjer ju prečiščujejo.
Отож, має срі́бло своє джерело́, і є місце для золота, де його чи́стять,
2 Železo je vzeto iz zemlje in bron je staljen iz kamna.
залізо береться із по́роху, з ка́меня мідь виплавляється.
3 On postavlja konec temi in preiskuje vso popolnost: kamne iz teme in smrtno senco.
Люди́на кладе для темно́ти кінця́, і докра́ю досліджує все, і шукає камі́ння у те́мряві та в смертній тіні:
4 Poplava izbruhne ven, proč od prebivalca, celo vode, pozabljene od stopala. Posušene so, odtekle so proč od ljudi.
ламає в копа́льні далеко від ме́шканця; забуті ногою люди́ни, ви́сять місця́, відда́лені від чоловіка.
5 Glede zemlje, iz nje prihaja kruh, in pod njo je obrnjeno, kakor bi bil ogenj.
Земля — хліб із неї похо́дить, а під нею пори́то, немов би огнем,
6 Njeni kamni so mesto za safirje in ta ima zlati prah.
місце сапфі́ру — каміння її, й порох золота в ній.
7 Je steza, ki je nobena perjad ne pozna in ki je jastrebovo oko ni videlo.
Стежка туди — не знає її хижий птах, її око орли́не не бачило,
8 Levji mladiči je niso pomendrali niti krut lev ni šel mimo nje.
не ступала по ній молода звірина́, не ходив нею лев.
9 Svojo roko izteguje nad skalo, gore prevrača pri koreninah.
Чоловік свою руку по кре́мінь витя́гує, гори від кореня переверта́є,
10 Reke vrezuje med skalami in njegovo oko vidi vsako dragoceno stvar.
пробива́є у скелях канали, і все дороге бачить око його!
11 Poplave zvezuje pred poplavljanjem in stvar, ki je skrita, prinaša na svetlobo.
Він зага́чує рі́ки від ви́ливу, а захо́вані речі виво́дить на світло.
12 Toda kje se bo našla modrost? In kje je kraj razumevanja?
Та де мудрість знахо́диться, і де́ місце розуму?
13 Človek ne ve za njeno vrednost niti je ni najti v deželi živih.
Люди́на не знає ціни їй, і вона у країні живих не знахо́диться.
14 Globina pravi: ›V meni je ni.‹ Morje pravi: ›Ta ni z menoj.‹
Безо́дня говорить: „Вона не в мені!“і море звіщає: „Вона не зо мною!“
15 Ni je moč dobiti za zlato niti ne bo srebro odtehtano za njeno vrednost.
Щирого золота дати за неї не можна, і не ва́житься срі́бло ціною за неї.
16 Ta ne more biti primerjana z zlatom iz Ofírja, z dragocenim oniksom ali safirjem.
Не важать за неї офі́рського золота, ні дорогого оні́ксу й сапі́ру.
17 Zlato in kristal ji ne moreta biti enaka in njena zamenjava ne bo za dragocenosti iz čistega zlata.
Золото й скло — не рівня́ються в ва́ртості їй, і її не зміня́ти на по́суд із щирого золота.
18 Nobene omembe ne bo narejene o koralah ali o biserih, kajti cena modrosti je nad rubini.
Кора́лі й кришта́ль і не зга́дуються, а набу́ток премудрости — ліпший за пе́рли!
19 Topaz iz Etiopije ji ne bo enak niti ne bo ovrednotena s čistim zlatom.
Не рівня́ється їй етіо́пський топа́з, і не ва́житься золото щире за неї.
20 Od kod potem prihaja modrost? In kje je kraj razumnosti?
А мудрість ізвідки прихо́дить, і де́ місце розуму?
21 Videti je, da je skrita pred očmi vseh živih in prikrita pred zračno perjadjo.
Бо вона від очей усьо́го живого захо́вана, і від птаства небесного скрита вона.
22 Uničenje in smrt pravita: ›O njeni slavi sva slišala s svojimi ušesi.‹
Аваддо́н той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!
23 Bog razume njeno pot in on pozna njen kraj.
Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!
24 Kajti gleda do koncev zemlje in vidi pod celotnim nebom,
Бо Він аж на кінці землі придивля́ється, ба́чить під небом усім.
25 ko naredi težo za vetrove in vode odmerja z mero.
Коли́ Він чинив вагу ві́трові, а воду утво́рював мірою,
26 Ko je naredil odlok za dež in pot za bliskanje groma,
коли Він уста́ву складав для дощу та дороги для бли́скавки грому,
27 potem jo je videl in jo oznanja. Pripravlja jo, da, in razpoznava.
тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!
28 Človeku pa pravi: ›Glej, strah Gospodov, to je modrost; in oditi od zla je razumevanje.‹«
І сказав Він люди́ні тоді: „Таж страх Господній — це мудрість, а ві́дступ від злого — це розум!“
