Job 15
1 Potem je odgovoril Elifáz Temánec in rekel:
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
2 »Mar naj moder človek izreka prazno znanje in svoj trebuh napolnjuje z vzhodnikom?
„Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?
3 Mar naj razpravlja z nekoristnim govorjenjem? Ali z govori, s katerimi ne more storiti ničesar dobrega?
Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?
4 Da, ti zametuješ strah in zadržuješ molitev pred Bogom.
Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,
5 Kajti tvoja usta izrekajo tvojo krivičnost in ti izbiraš jezik prebrisanega.
бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Tvoja lastna usta te obsojajo in ne jaz. Da, tvoje lastne ustnice pričujejo zoper tebe.
Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:
7 Mar si ti prvi človek, ki je bil rojen? Ali si bil narejen pred hribi?
Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?
8 Mar si slišal Božjo skrivnost? In ali sebi zadržuješ modrost?
Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?
9 Kaj ti veš, kar mi ne vemo? Kaj razumeš, česar ni v nas?
Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Z nami so sivolasi in zelo stari možje, precej starejši od tvojega očeta.
Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.
11 Ali so Božje tolažbe zate majhne? Je s teboj kakršnakoli skrita stvar?
Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?
12 Zakaj te tvoje srce odnaša? In ob čem tvoje oči mežikajo,
Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,
13 da svojega duha obračaš zoper Boga in takšnim besedam dopuščaš iziti iz svojih ust?
що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?
14 Kaj je človek, da bi bil čist? In ta, ki je rojen iz ženske, da bi bil pravičen?
Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?
15 Glej, zaupanja ne polaga v svoje svete. Da, nebo ni čisto v njegovem pogledu.
Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —
16 Kako mnogo bolj gnusen in umazan je človek, ki pije krivičnost kakor vodo?
що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?
17 Pokazal ti bom, poslušaj me. To, kar sem videl, bom oznanil.
Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,
18 To, kar so modri možje povedali od svojih očetov in tega niso skrili,
про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —
19 katerim samim je bila dana zemlja in noben tujec ni šel med njimi.
їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.
20 Zloben človek se muči z bolečino vse svoje dni in število let je skrito zatiralcu.
Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.
21 Grozen zvok je v njegovih ušesih. V uspevanju bo nadenj prišel uničevalec.
Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.
22 Ne verjame, da se bo vrnil iz teme in meč čaka nanj.
Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.
23 Naokoli tava za kruhom, rekoč: ›Kje je?‹ Ve, da je ob njegovi roki pripravljen dan teme.
Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.
24 Stiska in tesnoba ga bosta preplašili. Prevladali bosta zoper njega kakor kralj, pripravljen na bitko.
Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,
25 Kajti svojo roko izteguje zoper Boga in se krepi zoper Vsemogočnega.
бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,
26 On steče nadenj, celó na njegov vrat, na debele izbokline njegovih ščitov,
проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.
27 ker svoj obraz pokriva s svojo mastnostjo in na svojih ledjih nabira sloje tolšče.
Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,
28 Prebiva v zapuščenih mestih in hišah, ki jih noben človek ne naseljuje, ki so pripravljene, da postanejo ruševine.
і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.
29 Ne bo bogat, niti se ne bo njegovo imetje nadaljevalo, niti svoje popolnosti na zemlji ne bo podaljšal.
Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.
30 Iz teme ne bo odšel. Plamen bo posušil njegove mladike in z dihom svojih ust bo odšel proč.
Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.
31 Kdor je zaveden naj ne zaupa v ničnost, kajti ničnost bo njegovo povračilo.
Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —
32 Dovršeno bo pred njegovim časom in njegova veja ne bo zelena.
вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!
33 Svoje nezrelo grozdje bo otresel kakor trta in svoj cvet bo odvrgel kakor oljka.
Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —
34 Kajti skupnost hinavcev bo zapuščena in ogenj bo použil šotore podkupovanja.
бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:
35 Spočenjajo vragolijo in rodijo ničnost in njihov trebuh pripravlja prevaro.«
він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
