Job 10
1 Moji duši se gnusi moje življenje. Svojo pritožbo bom pustil nad seboj; govoril bom v grenkobi svoje duše.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 Bogu bom rekel: ›Ne obsodi me. Razloži mi, zakaj se pričkaš z menoj.‹
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Mar ti je dobro, da bi zatiral, da bi preziral delo svojih rok in bi sijal nad nasvetom zlobnega?
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Imaš mesene oči? Mar vidiš, kakor vidi človek?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 So tvoji dnevi kakor dnevi človeka? So tvoja leta kakor človeški dnevi,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 da poizveduješ za mojo krivičnostjo in preiskuješ za mojim grehom?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 Ti veš, da nisem zloben in nikogar ni, ki lahko osvobodi iz tvoje roke.
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Tvoje roke so me naredile in me oblikovale skupaj na vsaki strani, vendar si me uničil.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Spomni se, rotim te, da si me naredil kakor ilo, ti pa me hočeš ponovno privesti v prah?
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Mar me nisi iztočil kakor mleko in me strdil kakor sir?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 Oblekel si me s kožo in mesom in me obdal s kostmi in kitami.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 Zagotovil si mi življenje in naklonjenost in tvoje obiskovanje je ohranilo mojega duha.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Te stvari si skril v svojem srcu, vem, da je to s teboj.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 Če grešim, potem me zaznamuješ in me ne boš oprostil pred mojo krivičnostjo.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Če bi bil zloben, gorje meni. Če bi bil pravičen kljub temu ne bi dvignil svoje glave. Poln zmedenosti sem, zato poglej mojo stisko,
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 kajti ta narašča. Loviš me kakor krut lev in se ponovno kažeš čudovitega nad menoj.
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 Zoper mene obnavljaš svoje pričevanje in nad menoj povečuješ svoje ogorčenje. Spremembe in vojna so zoper mene.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Zakaj si me potem privedel ven iz maternice? Oh, da bi izročil duha in me nobeno oko ne bi videlo!
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 Bil bi kakor, če me ne bi bilo, od maternice bi bil odnesen v grob.
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Mar ni mojih dni malo? Odnehaj torej in me pusti samega, da se malo potolažim,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 preden grem, od koder se ne bom vrnil, celó v deželo teme in smrtne sence,
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 deželo teme kakor tema sama in smrtne sence, brez kakršnegakoli reda in kjer je svetloba kakor tema.«
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
