Книга пророка Захарии 9
1 Пророчество словесе Господня в земли Седраха и Дамаска жертвы его: зане Господь призирает на человеки и на вся колена Израилева,
„Пророцтво Господнього сло́ва на землю Хадра́х та Дама́ск, місця спочинку його, бо око Господнє на Ара́м та на всі Ізраїлеві племе́на,
2 и во Имафе в пределех его Тир и Сидон, яко умудреша зело.
а також на Гама́т, що межує із ним, на Тир та Сидо́н, бо він став дуже мудрий.
3 И созда Тир твердыни себе и собра сребро яко персть и злато яко брение путий.
І Тир тверди́ню собі збудував, і срібла́ нагрома́див, як по́роху, а щи́рого золота — як багна́ на вулицях.
4 Сего ради Господь наследит я и поразит в море силу его, и той огнем поястся.
Ось Господь зробить бідним його, і на морі поб'є його поту́гу, і він сам бу́де поже́ртий огнем.
5 Увидит Аскалон и убоится, и Газа и поболит зело, и Аккарон, яко постыдеся о уповании своем: и погибнет царь от Газы, и Аскалон не имать населитися.
Побачить це Ашкело́н, та й злякається, і Азза́, і ду́же настра́шиться, і Екро́н, бо надія його засоро́миться. І згине цар із Аззи́, а Ашкело́н не буде засе́лений.
6 И вселятся иноплеменницы во Азоте, и разрушу досаждение иноплеменников,
І буде в Ашдо́ді сидіти байстрю́к, і Я ви́гублю гордість филисти́млян.
7 и изму кровь их из уст их и мерзости их из средины зубов их, и оставятся и сии Богу нашему и будут яко тысящник во Иуде, и Аккарон якоже Иевусей.
І ви́кину кров його з його уст, а гидо́ту його з-між зубів його, і для нашого Бога доста́неться й він, і він буде, як князь той у Юді, а Екро́н — як євусе́й.
8 И подставлю храму Моему воздвижение, еже не сквозе ходити, ниже возвращатися, и ктому не имать приити на ня изгоняяй: яко ныне видех очима Моима.
І стану табо́ром біля Свого дому проти ві́йська, проти того, хто перехо́дить і хто верта́ється; і вже не пере́йде гноби́тель повз них, бо тепер Я це бачив Своїми очи́ма.
9 Радуйся зело, дщи Сионя, проповедуй, дщи Иерусалимля: се, Царь твой грядет тебе праведен и спасаяй, той кроток и всед на подяремника и жребца юна.
Радій ве́льми, о до́чко Сіону, веселись, до́чко Єрусалиму! Ось Цар твій до те́бе гряде́, справедливий і повний спасі́ння, покі́рний, і ї́де на ослі, і на молодім віслюко́ві, сині осли́ці.
10 И потребит колесницы от Ефрема и кони от Иерусалима, и потребит лук бранный, и множество, и мир от языков: и обладает водами от моря до моря и от рек до исходищ земли.
І ви́гублю Я колесни́ці з Єфрема, і коня з Єрусалиму, і військо́вий лук зни́щений буде. І наро́дам Він мир сповісти́ть, а Його панува́ння — від моря до моря, і від Ріки́ аж до кі́нців землі.
11 И ты в крови завета твоего испустил еси узники твоя от рова не имуща воды.
Також ти, — за кров заповіту твого́ Я пустив твоїх в'я́знів із ями, в якій немає води.
12 Сядите в тверделех, связани сонмища, и за един день пришелствия твоего сугубо воздам ти.
До тверди́ні верніться, о в'я́зні надії! І сьогодні звіща́ю: Подві́йно тобі поверну́!
13 Занеже напрягох тя Себе, Иудо, яко лук, исполних Ефрема, и воздвигну чада твоя, Сионе, на чада Еллинска, и осяжу тя яко мечь ратника.
Бо Юду собі натягну́, немов лу́ка, напо́вню Єфремом його́, і збуджу́ твоїх синів, Сіоне, на синів твоїх, Яване, і вчиню́ Я тебе за меча́ для лица́рства.
14 И Господь на них явится, и изыдет яко молния стрела Его: и Господь Бог Вседержитель в трубу вострубит и пойдет в шуме прещения своего.
А Господь з'я́виться над ними, і стріла́ Його ви́йде, як бли́скавка, і Господь Бог засурми́ть у сурму́, і пі́де півде́нними бу́рями.
15 Господь Вседержитель защитит их, и поядят я, и посыплют их камением пращным, и испиют кровь их яко вино, и исполнят окрины яко жертвенник.
І Господь Саваот берегти́ме всіх їх, і вони поїдя́ть та пото́пчуть каміння, що ки́дається, і вони будуть пити та будуть шуміти, немов те вино, і будуть повні, як ча́ша жерто́вна, неначе ті ро́ги же́ртівника.
16 И спасет я Господь Бог их в день он, яко овцы люди Своя: зане камение свято валяется на земли Его.
І спасе їх Господь, їхній Бог, того дня, Свій наро́д, як ота́ру, бо вони, як каміння корони, засяють у Кра́ї Його.
17 Аще что благо его, и аще что добро его, пшеница юношам и вино благоуханно девам.
і що́ за добро Його бу́де, і що́ за краса́ Його! Збіжжя помо́же рости юнака́м, а дівчатам — вино молоде́.
