Послание к Римлянам 8
1 Ни едино убо ныне осуждение сущым о Христе Иисусе, не по плоти ходящым, но по духу:
Тому зараз немає осуду для тих, хто в Ісусі Христі,
2 закон бо духа жизни о Христе Иисусе свободил мя есть от закона греховнаго и смерти.
бо Закон Духа життя через Ісуса Христа звільнив вас від закону гріха та смерті.
3 Немощное бо закона, в немже немоществоваше плотию, Бог Сына Своего посла в подобии плоти греха, и о гресе осуди грех во плоти,
Оскільки [сила] Закону була ослаблена через людське тіло, Бог послав Свого Сина в людському тілі, подібному до гріховного тіла, як жертву за гріх, і засудив гріх у тілі
4 да оправдание закона исполнится в нас, не по плоти ходящих, но по духу.
для того, щоб справедливі вимоги Закону були виконані в нас, що живемо не за тілом, а за Духом.
5 Сущии бо по плоти, плотская мудрствуют. А иже по духу, духовная.
Ті, хто [живе] за тілом, думають про тілесне; а ті, що за Духом, – про духовне.
6 Мудрование бо плотское смерть есть, а мудрование духовное живот и мир,
Бо думки тіла – це смерть, а думки Духа – це життя і мир.
7 зане мудрование плотское вражда на Бога: закону бо Божию не покаряется, ниже бо может.
Розум, керований тілом, ворожий до Бога; він не підкоряється Божому Закону й не може цього зробити.
8 Сущии же во плоти, Богу угодити не могут.
Ті, хто живе за тілом, не можуть догодити Богові.
9 Вы же несте во плоти, но в дусе, понеже Дух Божии живет в вас. Аще же кто Духа Христова не имать, сей несть Его.
Але ви не тілесні, а духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Якщо хтось не має Духа Христа, він Йому не належить.
10 Аще же Христос в вас, плоть убо мертва греха ради, дух же живет правды ради.
Якщо ж Христос перебуває у вас, то, хоча ваше тіло й підлягає смерті через гріх, але Дух дає життя через праведність.
11 Аще ли же Дух Воскресившаго Иисуса от мертвых живет в вас, Воздвигий Христа из мертвых оживотворит и мертвенная телеса ваша, живущим Духом Его в вас.
І якщо Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, живе у вас, то Він – Той, Хто воскресив Христа з мертвих, – оживить і ваші смертні тіла через Його Духа, Який живе у вас.
12 Темже убо, братие, должни есмы не плоти, еже по плоти жити.
Отже, брати, ми не є боржниками тіла, щоб жити за тілом.
13 Аще бо по плоти живете, имате умрети, аще ли духом деяния плотская умерщвляете, живи будете:
Бо якщо живете за тілом, то помрете, але якщо ви Духом умертвляєте вчинки тіла, будете жити.
14 елицы бо Духом Божиим водятся, сии суть сынове Божии:
Адже всі, кого веде Дух Божий, є дітьми Божими.
15 не приясте бо духа работы паки в боязнь, но приясте Духа сыноположения, о Немже вопием: Авва Отче.
Бо Дух, Якого ви отримали, не робить вас рабами, щоб ви знову жили в страху, але ви отримали Духа всиновлення, яким кличемо: «Авва, Отче!»
16 Самый Дух спослушествует духови нашему, яко есмы чада Божия.
Сам Дух свідчить нашому духові, що ми є дітьми Бога.
17 Аще же чада, и наследницы: наследницы убо Богу, снаследницы же Христу, понеже с Ним страждем, да и с Ним прославимся.
Якщо ми діти, то й спадкоємці – спадкоємці Бога й співспадкоємці Христа, якщо ми насправді страждаємо разом із Ним, щоб із Ним розділити Його славу.
18 Непщую бо, яко недостойны страсти нынешняго времене к хотящей славе явитися в нас.
Я вважаю, що наші нинішні страждання не варто порівнювати зі славою, яка буде виявлена в нас.
19 Чаяние бо твари, откровения сынов Божиих чает:
Адже творіння з нетерпінням чекає, коли виявляться діти Божі.
20 суете бо тварь повинуся не волею, но за повинувшаго ю, на уповании,
Бо творіння було піддане розчаруванню не за власним вибором, а з волі Того, Хто його підкорив, у надії,
21 яко и сама тварь свободится от работы истления в свободу славы чад Божиих.
що й саме творіння буде звільнене від рабства занепаду й отримає свободу й славу дітей Божих.
22 Вемы бо, яко вся тварь с нами совоздыхает и сболезнует даже доныне:
Ми знаємо, що все творіння стогне й страждає донині.
23 не точию же, но и сами начаток Духа имуще, и мы сами в себе воздыхаем, всыновления чающе, избавления телу нашему.
Та не тільки воно, але й ми самі, що маємо завдаток Духа, стогнемо в собі, з нетерпінням чекаючи всиновлення та відкуплення нашого тіла.
24 Упованием бо спасохомся. Упование же видимое, несть упование: еже бо видит кто, что и уповает?
Бо ми були спасенні надією. Але видима надія – це зовсім не надія. Хто сподівається на те, що вже бачить?
25 Аще ли, егоже не видим, надеемся, терпением ждем.
А якщо ми сподіваємось на те, чого не бачимо, тоді з терпінням чекаємо цього.
26 Сице же и Дух способствует нам в немощех наших: о чесом бо помолимся, якоже подобает, не вемы, но Сам Дух ходатайствует о нас воздыхании неизглаголанными.
Так само Дух допомагає нам у нашій слабкості. Бо ми не знаємо, за що і як маємо молитися, але Сам Дух заступається за нас невимовними зітханнями.
27 Испытаяй же сердца весть, что есть мудрование Духа, яко по Богу приповедует о святых.
А Той, Хто досліджує наші серця, знає думки Духа, бо [Дух] заступається за святих з волі Божої.
28 Вемы же, яко любящым Бога вся поспешествуют во благое, сущым по предуведению званным:
Ми знаємо, що все працює на добро тих, що люблять Бога й що покликані згідно з Його наміром.
29 ихже бо предуведе, (тех) и предустави сообразных быти образу Сына Своего, яко быти Ему первородну во многих братиях:
Адже кого Бог знав заздалегідь, тих і призначив наперед бути подібними до образу Свого Сина, щоб Він був Первістком серед багатьох братів.
30 а ихже предустави, тех и призва: а ихже призва, сих и оправда: а ихже оправда, сих и прослави.
І кого Він призначив наперед, тих Він покликав; кого покликав, тих і виправдав, і кого виправдав, тих і прославив.
31 Что убо речем к сим, аще Бог по нас, кто на ны,
Що ж тоді скажемо на це? Якщо Бог за нас, хто проти нас?
32 Иже убо Своего Сына не пощаде, но за нас всех предал есть Его, како убо не и с Ним вся нам дарствует?
Той, Хто не пощадив Свого Сина, але віддав Його за нас усіх, як же Він разом із Ним не подарує нам усього?
33 Кто поемлет на избранныя Божия, Бог оправдаяй.
Хто буде обвинувачувати тих, кого Бог обрав? Бо саме Бог їх виправдовує.
34 Кто осуждаяй? Христос Иисус умерый, паче же и воскресый, Иже и есть о десную Бога, Иже и ходатайствует о нас.
Хто тоді їх засудить? Ісус Христос помер і воскрес. Він знаходиться праворуч від Бога й заступається за нас.
35 Кто ны разлучит от любве Божия, скорбь ли, или теснота, или гонение, или глад, или нагота, или беда, или мечь? Якоже есть писано:
Хто відлучить нас від любові Христа? Чи страждання, чи утиски, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
36 яко Тебе ради умерщвляеми есмы весь день: вменихомся якоже овцы заколения.
Як написано: «Однак заради Тебе нас убивають щодня, вважають нас за овець, призначених на заколення».
37 Но во всех сих препобеждаем за Возлюбльшаго ны.
Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу через Того, Хто полюбив нас.
38 Известихся бо, яко ни смерть, ни живот, ни Ангели, ни Начала, ниже Силы, ни настоящая, ни грядущая,
Бо я переконаний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,
39 ни высота, ни глубина, ни ина тварь кая возможет нас разлучити от любве Божия, яже о Христе Иисусе Господе нашем.
ні висота, ні глибина, ні інше якесь творіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка є в Ісусі Христі, нашому Господі.
