Послание к Римлянам 5
1 Оравдившеся убо верою, мир имамы к Богу Господем нашим Иисус Христом,
Тому, виправдані вірою, ми маємо мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
2 Имже и приведение обретохом верою во благодать сию, в нейже стоим, и хвалимся упованием славы Божия.
через Якого ми вірою отримали доступ до цієї благодаті, в якій зараз перебуваємо й радіємо з надії на славу Божу.
3 Не точию же, но и хвалимся в скорбех, ведяще, яко скорбь терпение соделовает,
Але не тільки з цього, ми також радіємо у своїх стражданнях, бо знаємо, що страждання породжують терпіння,
4 терпение же искусство, искусство же упование:
терпіння – стійкість, а стійкість – надію.
5 упование же не посрамит. Яко любы Божия излияся в сердца наша Духом Святым данным нам.
І надія не засоромить [нас], адже Божа любов влилася в наші серця через Духа Святого, Який був нам даний.
6 Еще бо Христос сущым нам немощным, по времени за нечестивых умре.
Бо коли ми були ще безсилі, Христос у призначений час помер за нечестивих.
7 Едва бо за праведника кто умрет: за благаго бо негли кто и дерзнет умрети.
Адже навряд чи хтось помре за праведника; хіба що за добру [людину], можливо, хтось i зважиться померти.
8 Составляет же Свою любовь к нам Бог, яко, еще грешником сущым нам, Христос за ны умре.
Але Бог виявив Свою любов до нас тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9 Много убо паче, оправдани бывше ныне Кровию Его, спасемся Им от гнева.
Тим більше тепер, виправдані Його кров’ю, ми врятуємося від [Божого] гніву.
10 Аще бо врази бывше примирихомся Богу смертию Сына Его, множае паче примирившеся спасемся в животе Его:
Адже якщо, будучи ворогами, ми примирилися з Богом через смерть Його Сина, то тим більше тепер, примирившись, ми будемо спасенні через Його життя.
11 не точию же, но и хвалимся о Бозе Господем нашим Иисус Христом, Имже ныне примирение прияхом.
І не тільки це, ми радіємо в Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми тепер отримали примирення.
12 Сего ради якоже единем человеком грех в мир вниде, и грехом смерть, и тако смерть во вся человеки вниде, в немже вси согрешиша.
Отже, як гріх увійшов у світ через одну людину, а через гріх – смерть, так само смерть перейшла до всіх людей, бо всі згрішили.
13 До закона бо грех бе в мире: грех же не вменяшеся, не сущу закону.
Гріх же був у світі ще до Закону, але гріх не зараховується там, де немає Закону.
14 Но царствова смерть от Адама даже до Моисеа и над несогрешившими по подобию преступления Адамова, иже есть образ будущаго.
Однак смерть панувала від Адама до часу Мойсея навіть над тими, хто не згрішив через непокору, як Адам, який є прообразом Того, Хто мав прийти.
15 Но не якоже прегрешение, тако и дар. Аще бо прегрешением единаго мнози умроша, множае паче благодать Божия и дар благодатию единаго Человека Иисуса Христа во многих преизлишествова.
Але дар благодаті не такий, як провина [Адама]. Бо якщо через провину однієї [людини] багато [людей] загинуло, то наскільки більшою є благодать Божа і дар через благодать однієї людини – Ісуса Христа, які щедро вилились на багатьох.
16 И не якоже единем согрешшим, дарование. Грех бо из единаго во осуждение: дар же от многих прегрешении во оправдание.
І дар не такий, як осуд, що прийшов через гріх [Адама]. Адже суд за один гріх приніс засудження, але дар благодаті приніс виправдання від багатьох провин.
17 Аще бо единаго прегрешением смерть царствова единем, множае паче избыток благодати и дар правды приемлюще, в жизни воцарятся единем Иисус Христом.
Бо якщо через гріх [Адама] запанувала смерть, то тим більше ті, хто отримає повноту благодаті й дар праведності, царюватимуть у житті через Одного – Ісуса Христа.
18 Темже убо, якоже единаго прегрешением во вся человеки вниде осуждение, такожде и единаго оправданием во вся человеки вниде оправдание жизни.
Отже, як один злочин призвів до засудження всіх людей, так через один праведний вчинок для всіх людей прийшло виправдання, яке дає життя.
19 Якоже бо ослушанием единаго человека грешни быша мнози, сице и послушанием единаго праведни будут мнози.
Бо так само, як через непослух однієї людини багато людей стали грішниками, так і через послух Одного багато [людей] стане праведними.
20 Закон же привниде, да умножится прегрешение. Идеже бо умножися грех, преизбыточествова благодать:
Закон же прийшов, щоб збільшився переступ. Але там, де збільшився гріх, збільшилась і благодать,
