Послание к Римлянам 2
1 Сего ради безответен еси, о, человече всяк судяй: имже бо судом судиши друга, себе осуждаеши. Таяжде бо твориши судяй.
Отже, людино, яка засуджуєш інших, ти не маєш виправдання, бо, судячи іншого, ти засуджуєш саму себе, адже робиш саме те, що засуджуєш.
2 Вемы же, яко суд Божии есть поистинне на творящих таковая.
А ми знаємо, що Бог справедливо судить тих, хто так робить.
3 Помышляеши ли же сие, о, человече, судяй таковая творящым и творя сам таяжде, яко ты избежиши ли суда Божия,
Людино, невже ти вважаєш, що, засуджуючи інших за вчинки, які ти сама робиш, уникнеш Божого суду?
4 или о богатстве благости Его и кротости и долготерпении нерадиши, не ведый, яко благость Божия на покаяние тя ведет?
Чи, може, ти зневажаєш багатство Його доброти, поблажливості та довготерпіння й не усвідомлюєш, що доброта Бога веде тебе до покаяння?
5 По жестокости же твоей и непокаянному сердцу, собираеши себе гнев в день гнева и откровения праведнаго суда Божия,
Власною впертістю й нерозкаяним серцем ти накликаєш на себе гнів на день гніву й виявлення справедливого Божого суду.
6 Иже воздаст коемуждо по делом его.
«Він відплатить кожному за його вчинками»:
тим, хто з наполегливістю в добрих ділах шукає слави, честі й безсмертя, Він подарує життя вічне, (aiōnios g166)
8 А иже по рвению противляются убо истине, повинуются же неправде, ярость и гнев.
а для тих, хто через самолюбство відкидає істину та слідує за неправдою, буде гнів та лють.
9 Скорбь и теснота на всяку душу человека творящаго злое, Иудеа же прежде и Еллина.
Страждання й лихо буде для кожної людської душі, яка чинить зло, – спочатку для юдеїв, а потім для язичників.
10 Слава же и честь и мир всякому делающему благое, Иудееви же прежде и Еллину.
А кожному, хто чинить добро, буде слава, честь і мир – спочатку юдеям, а потім язичникам.
11 Несть бо на лица зрения у Бога.
Адже Бог неупереджений.
12 Елицы бо беззаконно согрешиша, беззаконно и погибнут: и елицы в законе согрешиша, законом суд приимут.
Усі, хто згрішив без Закону, без Закону й загинуть, і всі, хто згрішив у Законі, за Законом будуть засуджені.
13 Не слышателие бо закона праведни пред Богом, но творцы закона, (сии) оправдятся:
Бо не ті, хто слухає Закон, праведні перед Богом, а ті, хто виконує Закон, будуть виправдані.
14 егда бо языцы, не имуще закона, естеством законная творят, сии, закона не имуще, сами себе суть закон.
Коли язичники, які не мають Закону, діють за своєю природою згідно з Законом, вони є законом для себе, хоча не мають Закону.
15 Иже являют дело законное написано в сердцах своих, спослушествующеи им совести, и между собою помыслом осуждающым или отвещающым,
Вони показують, що діло Закону написане в їхніх серцях, про що свідчить їхнє сумління й думки, які то звинувачують, то виправдовують одна одну.
16 в день, егда судит Бог тайная человеком, по благовестию моему, Иисусом Христом.
[Це виявиться] того дня, коли Бог, згідно з моєю Доброю Звісткою, судитиме таємні [думки та вчинки] людей через Ісуса Христа.
17 Се ты Иудей именуешися, и почиваеши на законе, и хвалишися о Бозе,
Тож, якщо ти називаєш себе юдеєм, покладаєшся на Закон і хвалишся Богом;
18 и разумееши волю, и разсуждаеши лучшая, научаемь от закона,
якщо ти знаєш [Його] волю і, навчений Законом, розумієш, що краще;
19 уповая же себе вожда быти слепым, света сущым во тме,
якщо ти переконаний, що ти – поводир для сліпих, світло для тих, хто в темряві,
20 наказателя безумным, учителя младенцем, имуща образ разума и истины в законе.
наставник для нерозумних, учитель для немовлят, бо в Законі маєш втілення знання та істини,
21 Научая убо инаго, себе ли не учиши,
тоді чому ж ти, навчаючи інших, не навчаєш себе? Чому, проповідуючи проти крадіжок, сам крадеш?
22 проповедая не красти, крадеши: глаголяй не прелюбы творити, прелюбы твориши: гнушаяся идол, святая крадеши:
Чому, говорячи не чинити перелюбу, сам чиниш перелюб? Чому, відчуваючи огиду до ідолів, ти грабуєш [їхні] храми?
23 иже в законе хвалишися, преступлением закона Бога безчествуеши.
Ти хвалишся Законом, а зневажаєш Бога, порушуючи Закон.
24 Имя бо Божие вами хулится во языцех, якоже есть писано.
Як написано: «Через вас ім’я Бога зневажається серед язичників».
25 Обрезание бо пользует, аще закон твориши. Аще же закона преступник еси, обрезание твое необрезание бысть.
Обрізання має користь, якщо ти дотримуєшся Закону, але якщо ти порушник Закону, твоє обрізання стало необрізанням.
26 Аще убо необрезание оправдание закона сохранит, не необрезание ли его во обрезание вменится,
Тож, якщо необрізаний дотримується заповідей Закону, чи не буде його необрізання вважатися обрізанням?
27 и осудит еже от естества необрезание, закон совершающее, тебе, иже Писанием и обрезанием еси преступник закона.
Тому необрізаний від народження, виконуючи Закон, судитиме тебе – того, хто, маючи написаний [Закон] та обрізання, порушує Закон.
28 Не бо иже яве, Иудей есть, ни еже яве во плоти, обрезание.
Бо юдей не той, хто показує це зовні, і обрізання не те, що зовні, на тілі.
29 Но иже в тайне Иудей, и обрезание сердца духом, (а) не писанием: емуже похвала не от человек, но от Бога.
А юдей це той, хто є ним усередині, і обрізання – це обрізання серця за Духом, а не за буквою [Закону]. [Такій людині] хвала не від людей, а від Бога.
