Послание к Римлянам 10
1 Братие, благоволение убо моего сердца и молитва, яже к Богу по Израили, есть во спасение.
Брати, бажання мого серця й молитва до Бога за [ізраїльтян] – про їхнє спасіння.
2 Свидетельствую бо им, яко ревность Божию имут, но не по разуму.
Бо я свідчу їм, що вони ревно ставляться до Бога, але без належного пізнання.
3 Не разумеюще бо Божия правды и свою правду ищуще поставити, правде Божией не повинушася:
Оскільки, не знаючи Божої праведності й намагаючись встановити власну, вони не підкорилися Божій праведності.
4 кончина бо закона Христос, в правду всякому верующему.
Бо Христос є метою Закону для виправдання кожного, хто вірить.
5 Моисей бо пишет правду юже от закона: яко сотворивый та человек жив будет в них.
Мойсей пише про праведність від Закону: «Людина, яка виконуватиме його настанови, буде жити ними».
6 А яже от веры правда сице глаголет: да не речеши в сердцы твоем: кто взыдет на небо, сиречь Христа свести:
Але про праведність від віри говорить: «Не кажи у своєму серці: „Хто зійде на небо?“(щоб привести Христа додолу)
або „Хто зійде в безодню?“(щоб Христа воскресити з мертвих)». (Abyssos g12)
8 Но что глаголет Писание? Близ ти глагол есть, во устех твоих и в сердцы твоем, сиречь глагол веры, егоже проповедаем:
Але що каже [Писання]? «Слово біля тебе, у твоїх устах і у твоєму серці». Це слова віри, яку ми проповідуємо.
9 яко аще исповеси усты твоими Господа Иисуса, и веруеши в сердцы твоем, яко Бог Того воздвиже из мертвых, спасешися:
Якщо ти визнаєш устами, що Ісус є Господом, і повіриш своїм серцем, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш спасенний.
10 сердцем бо веруется в правду, усты же исповедуется во спасение.
Бо серцем віримо для виправдання, а устами проголошуємо для спасіння.
11 Глаголет бо Писание: всяк веруяй в Онь не постыдится.
Як говорить Святе Письмо: «Кожен, хто вірить у Нього, не буде осоромлений».
12 Несть бо разнствия Иудееви же и Еллину: Той бо Бог всех, богатяй во всех призывающих Его.
Адже немає різниці між юдеєм та язичником: Той Самий Господь над усіма, щедро благословляє всіх, хто кличе Його,
13 Всяк бо, иже аще призовет имя Господне, спасется.
бо «кожний, хто прикличе ім’я Господнє, буде спасенний».
14 Како убо призовут, в Негоже не вероваша? Како же уверуют, Егоже не услышаша? Како же услышат без проповедающаго?
Але як зможуть покликати Того, у Кого не повірили? І як зможуть повірити в Того, про Кого не чули? І як зможуть почути без проповідника?
15 Како же проповедят, аще не послани будут? Якоже есть писано: коль красны ноги благовествующих мир, благовествующих благая.
І як будуть проповідувати, якщо їх не буде послано? Як написано: «Які гарні ноги тих, хто приносить Добру Звістку!»
16 Но не вси послушаша благовествования. Исаиа бо глаголет: Господи, кто верова слуху нашему?
Однак не всі сприйняли Добру Звістку. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив почутому від нас?»
17 Темже убо вера от слуха, слух же глаголголом Божиим.
Тож віра приходить від слухання, а слухання – через Слово Христа.
18 Но глаголю: еда не слышаша, темже убо, во всю землю изыде вещание их, и в концы вселенныя глаголы их.
Але я запитую: невже вони не чули? Навпаки! «По всій землі розходиться їхній голос, і до краю всесвіту – їхні слова».
19 Но глаголю: еда не разуме Израиль? Первый Моисей глаголет: Аз раздражу вы не о языце, но о языце неразумне прогневаю вас.
Ще раз запитую: хіба Ізраїль не знав? Першим говорить Мойсей: «Я спонукаю вас до ревнощів через тих, хто не є народом; через народ, який не має розуміння, роздратую вас».
20 Исаиа же дерзает и глаголет: обретохся не ищущым Мене, явлен бых не вопрошающым о Мне.
А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, хто не шукав; Я відкрив Себе тим, хто не питав про Мене».
21 Ко Израилю же глаголет: весь день воздех руце Мои к людем непокоривым и пререкающым.
А про Ізраїль він каже: «Цілий день Я простягав Свої руки до непокірного й впертого народу».
