Откровение ап. Иоанна Богослова 17

1 И прииде един от седми Ангел имущих седмь фиал, и глагола со мною, глаголя ми: прииди, да покажу ти суд любодейцы великия, седящия на водах многих:

Один із семи ангелів, що мали сім чаш, прийшов і сказав мені: «Прийди, я покажу тобі покарання великої розпусниці, яка сидить над багатьма водами.

2 с неюже любодеяша царие земстии, и упишася живущии на земли от вина любодеяния ея.

З нею земні царі чинили статеву розпусту, а жителі землі впивалися вином її розпусти».

3 И веде мя в пусто место духом: и видех жену седящу на звери червлене, исполненем имен хулных, иже имеяше глав седмь и рогов десять.

Тоді [ангел] переніс мене в Дусі у пустелю. [Там] я побачив жінку, що сиділа на багряному звірі, який увесь був покритий богохульними іменами; він мав сім голів і десять рогів.

4 И жена бе облечена в порфиру и червленицу, и позлащена златом и камением драгим и бисером, имущи чашу злату в руце своей полну мерзости и скверн любодеяния ея:

Жінка була одягнена в порфіру та багряницю й була прикрашена золотом, дорогоцінними каменями та перлами. У своїй руці вона тримала золоту чашу, наповнену мерзотами та нечистотою її розпусти.

5 и на челе ея написано имя: тайна, Вавилон великий, мати любодейцам и мерзостем земским.

На чолі було написане ім’я, таємниця: великий вавилон – мати розпусниць і мерзот землі.

6 И видех жену пияну кровьми святых и кровьми свидетелей Иисусовых, и дивихся, видев ю, дивом великим.

І я побачив, що жінка була п’яна від крові святих та від крові свідків Ісуса. Побачивши її, я був дуже здивований.

7 И рече ми Ангел: что дивишися? Аз ти реку тайну жены (сея) и зверя носящаго ю, седмь глав имуща и рогов десять.

Тоді ангел сказав мені: «Чому ти дивуєшся? Я скажу тобі таємницю жінки та звіра, який її носить і має сім голів і десять рогів.

8 Зверь, егоже видел еси, бе, и несть, и имать взыти от бездны, и в пагубу пойдет: и удивятся живущии на земли, имже имена не написана суть в книгу животную от сложения мира, видяще, яко зверь бе, и несть, и преста. (Abyssos g12)

Звір, якого ти бачив, був, а [зараз] його немає. Він вийде з безодні й піде на загибель. Мешканці землі, імена яких не були записані в книзі життя від створення світу, будуть здивовані, коли побачать звіра, бо колись він був, а [зараз] його немає, але він прийде». (Abyssos g12)

9 Зде ум, иже имать мудрость. Седмь глав горы суть седмь, идеже жена седит на них,

«У цьому розум і мудрість. Сім голів – це сім пагорбів, на яких сидить жінка. Це також і сім царів.

10 и царие седмь суть: пять их пало, и един есть, (а) другий еще не прииде: и егда приидет, мало ему есть пребыти.

П’ятеро впали, один є, інший ще не прийшов; але коли він прийде, то він залишиться ненадовго.

11 И зверь, иже бе и несть, и той осмый есть, и от седмих есть, и в пагубу идет.

Звір, який був, а зараз його немає, – восьмий. Він належить до семи й іде до загибелі.

12 И десять рогов, яже видел еси, десять царей суть, иже царства еще не прияша, но область яко царие на един час приимут со зверем.

Десять рогів, які ти бачив, – це десять царів, які ще не отримали царства. Але вони отримають царську владу на одну годину разом зі звіром.

13 Сии едину волю имут, и силу и область свою зверю дадут:

Вони мають одну мету і віддають свою силу й владу звіру.

14 сии со Агнцем брань сотворят, и Агнец победит я, яко Господь господем есть и Царь царем: и сущии с Ним званнии и избраннии и верни.

Вони будуть вести війну проти Агнця, але Агнець переможе їх, бо Він є Цар царів і Володар володарів. І разом із Ним будуть Його покликані, обрані та вірні».

15 И глагола ми: воды, яже еси видел, идеже любодейца седит, людие и народи суть, и племена и языцы.

Тоді [ангел] сказав мені: «Води, які ти бачив там, де сидить розпусниця, – це люди, народи, нації та мови.

16 И десять рогов, яже видел еси на звери, сии любодейцу возненавидят, и запустевшу сотворят ю и нагу, и плоть ея снедят, и сожгут ю огнем:

Звір та десять рогів, які ти бачив, зненавидять розпусницю. Вони спустошать її, залишать голою, з’їдять її тіло та спалять у вогні.

17 Бог бо дал есть в сердца их, сотворити волю Его, и сотворити едину волю, и дати царство свое зверю, дондеже скончаются глаголголы Божии.

Тому що Бог вклав у їхні серця виконати Його мету, передати звірові їхнє царство, доки не здійсняться слова Божі.

18 И жена, юже видел еси, град есть великий, иже имать царство над цари земными.

Жінка, яку ти бачив, – це велике місто, яке панує над земними царями».