Псалтирь 94
1 Бог отмщений Господь, Бог отмщений не обинулся есть.
О Боже помсти, Господи, Боже помсти, з’яви Себе!
2 Вознесися, Судяй земли, воздаждь воздаяние гордым.
Піднімися, Судде землі, віддай гордим по заслугам!
3 Доколе грешницы, Господи, доколе грешницы восхвалятся?
Аж доки нечестиві, Господи, доки нечестиві торжествувати будуть?
4 Провещают и возглаголют неправду, возглаголют вси делающии беззаконие?
Вивергають, промовляють вони пиху, нахваляються всі, хто чинить гріх.
5 Люди Твоя, Господи, смириша, и достояние Твое озлобиша:
Народ Твій, Господи, вони вражають ударами й пригнічують Твій спадок.
6 вдовицу и сира умориша, и пришелца убиша,
Вдову й приходька вбивають, сироту гублять
7 и реша: не узрит Господь, ниже уразумеет Бог Иаковль.
кажучи: «Не бачить Господь, і не вникає [в це] Бог Якова».
8 Разумейте же, безумнии в людех, и буии некогда, умудритеся:
Схаменіться, невігласи серед народу! Коли ви станете розумнішими, безумці?
9 насаждей ухо, не слышит ли? Или создавый око, не сматряет ли?
Той, Хто насадив вухо, хіба не почує? Чи Той, Хто око створив, не побачить?
10 Наказуяй языки, не обличит ли, учай человека разуму?
Той, Хто народи карає, хіба не докорить? Той, Хто сам людині дає знання?
11 Господь весть помышления человеческая, яко суть суетна.
Господь знає думки людини, що вони – марнота.
12 Блажен человек, егоже аще накажеши, Господи, и от закона Твоего научиши его:
Блаженний муж, якого Ти наставляєш, Господи, і Законом Твоїм навчаєш його,
13 укротити его от дний лютых, дондеже изрыется грешному яма.
щоб заспокоїти його у дні лиха, поки буде викопана яма нечестивому!
14 Яко не отринет Господь людий Своих, и достояния Своего не оставит:
Адже не покине Господь народу Свого й спадку Свого не полишить.
15 дондеже правда обратится на суд, и держащиися ея вси правии сердцем.
Суд знову стане справедливим, і підуть услід за ним усі, праведні серцем.
16 Кто востанет ми на лукавнующыя? Или кто спредстанет ми на делающыя беззаконие?
Хто стане за мене проти злодіїв? Хто стоятиме за мене проти тих, що чинять гріх?
17 Аще не Господь помогл бы ми, вмале вселилася бы во ад душа моя.
Якби Господь не був допомогою моєю, то оселилася б душа моя в [країні] мовчання.
18 Аще глаголах: подвижеся нога моя, милость Твоя, Господи, помогаше ми:
Коли сказав я: «Хитається нога моя», милість Твоя, Господи, підтримала мене.
19 по множеству болезней моих в сердцы моем, утешения Твоя возвеселиша душу мою.
Коли тривожні думки множаться в нутрі моєму, Твоя втіха збадьорює мою душу.
20 Да не пребудет Тебе престол беззакония, созидаяй труд на повеление.
Хіба може мати щось спільне з Тобою престол загибелі, що діє всупереч постанові [Закону]?
21 Уловят на душу праведничу, и кровь неповинную осудят.
Натовпом тиснуть вони на душу праведника, і кров невинну засуджують [на страту].
22 И бысть мне Господь в прибежище, и Бог мой в помощь упования моего:
Але Господь став моєю твердинею, і Бог мій – скеля мого притулку.
23 и воздаст им Господь беззаконие их, и по лукавствию их погубит я Господь Бог.
Він поверне проти них їхні власні гріхи і їхніми ж злодійствами знищить їх; знищить їх Господь, Бог наш.
