Псалтирь 90
1 Молитва Моисеа человека Божия.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Господи, прибежище был еси нам в род и род.
Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!
3 Прежде даже горам не быти и создатися земли и вселенней, и от века и до века Ты еси.
Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“
4 Не отврати человека во смирение, и рекл еси: обратитеся, сынове человечестии.
Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.
5 Яко тысяща лет пред очима Твоима, Господи, яко день вчерашний, иже мимо иде, и стража нощная.
Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:
6 Уничижения их лета будут: утро яко трава мимо идет, утро процветет и прейдет: на вечер отпадет, ожестеет и изсхнет:
уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!
7 яко изчезохом гневом Твоим, и яростию Твоею смутихомся.
Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —
8 Положил еси беззакония наша пред Тобою, век наш в просвещение лица Твоего.
Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!
9 Яко вси дние наши оскудеша, и гневом Твоим изчезохом:
Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.
10 лета наша яко паучина поучахуся: дние лет наших в нихже седмьдесят лет, аще же в силах, осмьдесят лет, и множае их труд и болезнь: яко прииде кротость на ны, и накажемся.
Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.
11 Кто весть державу гнева Твоего, и от страха Твоего ярость Твою изчести?
Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!
12 Десницу Твою тако скажи ми, и окованныя сердцем в мудрости.
Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!
13 Обратися, Господи, доколе? И умолен буди на рабы Твоя.
Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!
14 Исполнихомся заутра милости Твоея, Господи, и возрадовахомся и возвеселихомся:
Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!
15 во вся дни нашя возвеселихомся, за дни, в няже смирил ны еси, лета, в няже видехом злая.
Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!
16 И призри на рабы Твоя и на дела Твоя, и настави сыны их.
Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,
17 И буди светлость Господа Бога нашего на нас, и дела рук наших исправи на нас, и дело рук наших исправи.
і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!
