Псалтирь 90
1 Молитва Моисеа человека Божия.
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Владико, Ти був пристановищем нашим з роду в рід.
2 Господи, прибежище был еси нам в род и род.
Перш ніж народилися гори й Ти утворив землю і всесвіт, від віку й до віку Ти – Бог.
3 Прежде даже горам не быти и создатися земли и вселенней, и от века и до века Ты еси.
Ти повертаєш людину назад у порох і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
4 Не отврати человека во смирение, и рекл еси: обратитеся, сынове человечестии.
Адже тисяча років в очах Твоїх, немов день вчорашній, що минає, як сторожа вночі.
5 Яко тысяща лет пред очима Твоима, Господи, яко день вчерашний, иже мимо иде, и стража нощная.
Потоком Ти несеш людей, немов сон минули вони; як трава, що вранці сходить,
6 Уничижения их лета будут: утро яко трава мимо идет, утро процветет и прейдет: на вечер отпадет, ожестеет и изсхнет:
вранці цвіте й рясніє, а ввечері в’яне й засихає.
7 яко изчезохом гневом Твоим, и яростию Твоею смутихомся.
Ми щезаємо у гніві Твоєму, і через лють Твою ми збентежені.
8 Положил еси беззакония наша пред Тобою, век наш в просвещение лица Твоего.
Ти поклав наші беззаконня перед Собою, наші приховані [гріхи вивів] на світло Твого обличчя.
9 Яко вси дние наши оскудеша, и гневом Твоим изчезохом:
Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй; роки наші згасають, немов стогін.
10 лета наша яко паучина поучахуся: дние лет наших в нихже седмьдесят лет, аще же в силах, осмьдесят лет, и множае их труд и болезнь: яко прииде кротость на ны, и накажемся.
Днів наших – сімдесят років, а якщо є сила, то вісімдесят років, і найкраще в них [забирає] праця й смуток; вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Кто весть державу гнева Твоего, и от страха Твоего ярость Твою изчести?
Хто знає силу гніву Твого? Страх перед Тобою, [настільки великий], як і лють Твоя.
12 Десницу Твою тако скажи ми, и окованныя сердцем в мудрости.
Навчи нас так лічити дні наші, щоб ми набули мудре серце.
13 Обратися, Господи, доколе? И умолен буди на рабы Твоя.
Повернися ж, Господи, доки так буде? Змилуйся над рабами Твоїми!
14 Исполнихомся заутра милости Твоея, Господи, и возрадовахомся и возвеселихомся:
Насичуй нас милістю Твоєю вранці, тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 во вся дни нашя возвеселихомся, за дни, в няже смирил ны еси, лета, в няже видехом злая.
Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас, за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 И призри на рабы Твоя и на дела Твоя, и настави сыны их.
Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм, і велич Твоя – синам їхнім.
17 И буди светлость Господа Бога нашего на нас, и дела рук наших исправи на нас, и дело рук наших исправи.
І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас. Справу рук наших утверди для нас, справу рук наших зміцни нам.
