Псалтирь 9
1 В конец, о тайных сына, псалом Давиду. Исповемся Тебе, Господи, всем сердцем моим, повем вся чудеса Твоя.
Керівнику хору. На мотив «Смерть сина». Псалом Давидів. Славитиму [Тебе], Господи, від щирого серця, сповіщатиму всі чудеса Твої.
2 Возвеселюся и возрадуюся о Тебе, пою имени Твоему, Вышний.
Радітиму й веселитимусь Тобою, співатиму імені Твоєму, Всевишній!
3 Внегда возвратитися врагу моему вспять, изнемогут и погибнут от лица Твоего.
Коли вороги мої відсахнулися назад, то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм.
4 Яко сотворил еси суд мой и прю мою: сел еси на престоле, судяй правду.
Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму [проти них]; Ти сів на престолі, судив по правді.
5 Запретил еси языком, и погибе нечестивый: имя его потребил еси в век и в век века.
Ти звинуватив народи, згубив нечестивих, імена їхні стер навіки [із пам’яті].
6 Врагу оскудеша оружия в конец, и грады разрушил еси: погибе память его с шумом.
Руйнування ворога завершене навіки; його міста Ти викорінив, [Господи], навіть пам’ять про них згинула.
7 И Господь во век пребывает, уготова на суд престол Свой:
А Господь перебуватиме вічно, Він встановив для [праведного] суду престол Свій.
8 и Той судити имать вселенней в правду, судити имать людем в правоте.
Він судитиме всесвіт за правдою, вершитиме суд народам справедливо.
9 И бысть Господь прибежище убогому, помощник во благовремениих, в скорбех.
І буде Господь сховищем пригніченому, притулком у часи скорботи.
10 И да уповают на Тя знающии имя Твое, яко не оставил еси взыскающих Тя, Господи.
Надію покладатимуть на Тебе [всі], хто знає ім’я Твоє, адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, Господи.
11 Пойте Господеви, живущему в Сионе, возвестите во языцех начинания Его:
Співайте Господеві, Що мешкає на Сіоні, звіщайте народам Його звершення.
12 яко взыскаяй крови их помяну, не забы звания убогих.
Бо Він вимагає [розплати] за кров [невинних], пам’ятає про них, не забуває волання пригнічених.
13 Помилуй мя, Господи, виждь смирение мое от враг моих, возносяй мя от врат смертных:
Змилуйся наді мною, Господи, поглянь, [як] гнітять мене мої ненависники, підніми мене, [віддали] від воріт смерті,
14 яко да возвещу вся хвалы Твоя во вратех дщере Сиони: возрадуемся о спасении Твоем.
щоби звіщав я хвалу Тобі у воротах Доньки Сіону, радіючи порятунку Твоєму.
15 Углебоша языцы в пагубе, юже сотвориша: в сети сей, юже скрыша, увязе нога их.
Народи попадали в яму, яку [самі ж і] викопали, упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили.
16 Знаемь есть Господь судбы творяй: в делех руку своею увязе грешник.
Виявив Себе Господь, вчинивши суд: нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук! Гіґайон. (Села)
Зійдуть нечестиві до царства мертвих – усі народи, що Бога забувають. (Sheol h7585)
18 Яко не до конца забвен будет нищий, терпение убогих не погибнет до конца.
Але вбогий не назавжди буде забутий, [і] надія пригнічених не зникне навіки.
19 Воскресени, Господи, да не крепится человек, да судятся языцы пред Тобою.
Повстань, Господи! Нехай не перемагає людина! Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм!
20 Постави, Господи, законоположителя над ними, да разумеют языцы, яко человецы суть.
Наведи жах на них, Господи, нехай пізнають народи, що вони – лише [смертні] люди. (Села)
