Псалтирь 77

1 В конец, о Идифуме, псалом Асафу. Гласом моим ко Господу воззвах, гласом моим к Богу, и внят ми.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Асафів. Голосом своїм я волатиму до Бога, голосом моїм – до Бога, і Він прислухається до мене.

2 В день скорби моея Бога взысках рукама моима, нощию пред ним, и не прельщен бых: отвержеся утешитися душа моя.

У день скорботи моєї я шукав Володаря; [цілу] ніч моя рука була простягнута й не затерпла. Моя душа відмовлялася від втіхи.

3 Помянух Бога и возвеселихся, поглумляхся, и малодушствоваше дух мой.

Згадаю про Бога – і охопить мене трепет; пороздумую – і знемагає дух мій. (Села)

4 Предваристе стражбы очи мои: смятохся и не глаголах.

Ти тримав розплющеними повіки очей моїх; я вражений і не можу говорити.

5 Помыслих дни первыя, и лета вечная помянух, и поучахся:

Подумав я про дні давноминулі, про роки давні.

6 нощию сердцем моим глумляхся, и тужаше дух мой:

Згадую наспіви мої вночі, із серцем своїм веду розмову, і дух мій дошукується:

7 еда во веки отринет Господь и не приложит благоволити паки?

Невже навіки покинув [нас] Володар і більше не буде прихильним?

8 Или до конца милость Свою отсечет, сконча глаголгол от рода в род?

Невже назавжди зникла Його милість, припинилося Його слово на [всі] наступні покоління?

9 Еда забудет ущедрити Бог? Или удержит во гневе Своем щедроты Своя?

Хіба забув Бог, як милувати, чи замкнув у гніві милосердя Своє? (Села)

10 И рех: ныне начах, сия измена десницы Вышняго.

Тоді сказав я: «Що гнітить мене, так це те, що Всевишній змінив [дію] правиці Своєї щодо нас».

11 Помянух дела Господня: яко помяну от начала чудеса Твоя,

Згадаю я про діяння Господа; нагадаю-но собі про чудеса стародавні.

12 и поучуся во всех делех Твоих, и в начинаниих Твоих поглумлюся.

Споглядатиму всі справи Твої і про звершення Твої роздумувати буду.

13 Боже, во святем путь Твой: кто Бог велий, яко Бог наш?

Боже, у святості шлях Твій! Який бог настільки великий, як [наш] Бог?

14 Ты еси Бог творяй чудеса: сказал еси в людех силу Твою,

Ти – Бог, Який творить чудеса; Ти з’явив могутність Свою серед народів.

15 избавил еси мышцею Твоею люди Твоя, сыны Иаковли и Иосифовы.

Ти визволив рукою Своєю народ Твій, синів Якова і Йосифа. (Села)

16 Видеша Тя воды, Боже, видеша Тя воды и убояшася: смятошася бездны.

Побачили Тебе води, Боже, побачили Тебе води й затремтіли, здригнулися безодні.

17 Множество шума вод: глас даша облацы, ибо стрелы Твоя преходят.

Потоками лилася вода із темних хмар, свій голос подали хмарини, і стріли Твої розліталися.

18 Глас грома Твоего в колеси, осветиша молния твоя вселенную: подвижеся и трепетна бысть земля.

Гуркіт Твого грому на небокраї, спалахи блискавок освітлювали всесвіт, земля тремтіла й здригалася.

19 В мори путие Твои, и стези Твоя в водах многих, и следы Твои не познаются.

Шлях Твій [пролягав] через море, і стежки Твої – через води великі, та слідів Твоїх не було видно.

20 Наставил еси яко овцы люди Твоя рукою Моисеовою и Ааронею.

Ти вів, немов отару, народ Свій рукою Мойсея і Аарона.