Псалтирь 77
1 В конец, о Идифуме, псалом Асафу. Гласом моим ко Господу воззвах, гласом моим к Богу, и внят ми.
Til songmeisteren, for Jedutun; ein salme av Asaf. Eg ropar til Gud, og eg vil skrika; eg ropar til Gud, og han vil venda øyra til meg.
2 В день скорби моея Бога взысках рукама моима, нощию пред ним, и не прельщен бых: отвержеся утешитися душа моя.
Den Dagen eg er i naud, søkjer eg Herren, um natti retter eg ut handi, og ho vert ikkje trøytt, mi sjæl vil ikkje lata seg trøysta.
3 Помянух Бога и возвеселихся, поглумляхся, и малодушствоваше дух мой.
Eg vil koma Gud i hug og sukka, eg vil tenkja etter, og mi ånd vanmegtast. (Sela)
4 Предваристе стражбы очи мои: смятохся и не глаголах.
Du held augo mine vakande, eg er uroleg og talar ikkje.
5 Помыслих дни первыя, и лета вечная помянух, и поучахся:
Eg tenkjer på fordoms dagar, på lengst framfarne år.
6 нощию сердцем моим глумляхся, и тужаше дух мой:
Eg vil koma i hug min strengleik um natti, i mitt hjarta vil eg grunda, og mi ånd vil ransaka.
7 еда во веки отринет Господь и не приложит благоволити паки?
Vil Herren æveleg støyta burt? vil han ikkje lenger visa nåde?
8 Или до конца милость Свою отсечет, сконча глаголгол от рода в род?
Er det for all tid ute med hans miskunn? Hev hans lovnad vorte upp i inkje frå ætt til ætt?
9 Еда забудет ущедрити Бог? Или удержит во гневе Своем щедроты Своя?
Hev Gud gløymt å vera nådig? Eller hev han i vreide stengt for sin godhug? (Sela)
10 И рех: ныне начах, сия измена десницы Вышняго.
Eg segjer: Dette er mi plåga, det er år frå høgre handi til den Høgste.
11 Помянух дела Господня: яко помяну от начала чудеса Твоя,
Eg vil forkynna Herrens gjerningar, for eg vil minnast dine under frå fordoms tid.
12 и поучуся во всех делех Твоих, и в начинаниих Твоих поглумлюся.
Og eg vil tenkja etter alt ditt verk, og på dine store gjerningar vil eg grunda.
13 Боже, во святем путь Твой: кто Бог велий, яко Бог наш?
Gud, i heilagdom er din veg, kven er ein gud, stor som Gud?
14 Ты еси Бог творяй чудеса: сказал еси в людех силу Твою,
Du er den Gud som gjer under; du hev kunngjort din styrke millom folkeslagi.
15 избавил еси мышцею Твоею люди Твоя, сыны Иаковли и Иосифовы.
Du hev løyst ditt folk ut med velde, borni åt Jakob og Josef. (Sela)
16 Видеша Тя воды, Боже, видеша Тя воды и убояшася: смятошася бездны.
Vatni såg deg, Gud, vatni såg deg og bivra, ja, djupi skalv.
17 Множество шума вод: глас даша облацы, ибо стрелы Твоя преходят.
Skyerne gav vatn, himmelen dunde, ja, dine piler flaug ikring.
18 Глас грома Твоего в колеси, осветиша молния твоя вселенную: подвижеся и трепетна бысть земля.
Di tora dunde i kvervelstormen, eldingar lyste upp jordriket, jordi skalv og riste.
19 В мори путие Твои, и стези Твоя в водах многих, и следы Твои не познаются.
I havet gjekk din veg, og dine stigar gjenom store vatn, og dine fotspor vart ikkje kjende.
20 Наставил еси яко овцы люди Твоя рукою Моисеовою и Ааронею.
Du førde ditt folk som ei hjord ved handi åt Moses og Aron.
