Псалтирь 74
1 Вскую, Боже, отринул еси до конца? Разгневася ярость Твоя на овцы пажити Твоея?
Повчання Асафа. Боже, чому Ти покинув [нас] навіки? Чому гнів Твій палає на овець Твого пасовища?
2 Помяни сонм Твой, егоже стяжал еси исперва, избавил еси жезлом достояния Твоего, гора Сион сия, в нейже вселился еси.
Згадай громаду Свою, яку придбав Ти віддавна, викупив як плем’я Свого спадку, гору Сіон, на якій Ти оселився.
3 Воздвигни руце Твои на гордыни их в конец, елика лукавнова враг во святем Твоем.
Спрямуй кроки Твої до вікових руїн – усе зруйнував ворог у святилищі!
4 И восхвалишася ненавидящии Тя посреде праздника Твоего: положиша знамения своя знамения, и не познаша.
Супротивники Твої ревли посеред місць зборів Твого [народу], поставили знамена свої як знаки [свого панування].
5 Яко во исходе превыше: яко в дубраве древяне секирами разсекоша
Поводилися ніби лісоруб, що замахнувся сокирою на гущавину лісу.
6 двери его вкупе, сечивом и оскордом разрушиша и.
Та й тепер стесують разом різьблення [Храму] сокирами й топірцями.
7 Возжгоша огнем святило Твое: на земли оскверниша жилище имене Твоего.
Вогню віддали святилище Твоє, збезчестили, із землею зрівняли помешкання імені Твого.
8 Реша в сердцы своем южики их вкупе: приидите, и отставим вся праздники Божия от земли.
Промовили в серцях своїх: «Знищимо їх дотла!» Вони спалили усі місця зборів Божих на землі.
9 Знамения их не видехом: несть ктому пророка, и нас не познает ктому.
Ми не бачимо ознак Божих, немає більше пророка, і немає з нами того, хто знав би, доки так буде.
10 Доколе, Боже, поносит враг? Раздражит противный имя Твое до конца?
Доки, Боже, глумитиметься супротивник? Невже вічно глузуватиме ворог з імені Твого?
11 Вскую отвращаеши руку Твою и десницу Твою от среды недра Твоего в конец?
Чому Ти стримуєш руку Свою, правицю Свою? Витягни її із пахви, вразь [їх]!
12 Бог же, Царь наш, прежде века содела спасение посреде земли.
Боже, Царю мій споконвічний, що здійснюєш спасіння посеред землі!
13 Ты утвердил еси силою Твоею море: Ты стерл еси главы змиев в воде:
Ти розділив море міццю Своєю, розтрощив голови морським чудовиськам.
14 Ты сокрушил еси главу змиеву, дал еси того брашно людем Ефиопским.
Ти розбив голову Левіятана, віддав [його] на поживу народові пустелі.
15 Ты расторгл еси источники и потоки: Ты изсушил еси реки ифамския.
Ти висікав джерело і потік, Ти висушував ріки, завжди повноводні.
16 Твой есть день, и Твоя есть нощь: Ты совершил еси зарю и солнце.
Тобі належить і день, і ніч; Ти встановив світило [небесне] й сонце;
17 Ты сотворил еси вся пределы земли: жатву и весну Ты создал еси я.
Ти визначив усі межі землі, Ти створив літо й зиму.
18 Помяни сия: враг поноси Господеви, и людие безумнии раздражиша имя Твое.
Згадай, як ганьбив ворог [Тебе], Господи, і народ безумний зневажав Твоє ім’я.
19 Не предаждь зверем душу исповедающуюся Тебе: душ убогих Твоих не забуди до конца.
Не віддавай звірам душі голубки Своєї, про життя страдників Твоїх не забувай навіки.
20 Призри на завет Твой: яко исполнишася помраченнии земли домов беззаконий.
Поглянь на Завіт [Свій], бо наповнилися темні кутки землі осередками насильства.
21 Да не возвратится смиренный посрамлен: нищь и убог восхвалита имя Твое.
Нехай пригнічений не повертається посоромленим, пригноблений і бідний нехай прославлять ім’я Твоє.
22 Востани, Боже, суди прю Твою: помяни поношение Твое, еже от безумнаго весь день.
Повстань, Боже, втруться в судову суперечку Свою; згадай, як ганьбить Тебе нерозумний цілий день.
23 Не забуди гласа молитвенник Твоих: гордыня ненавидящих Тя взыде выну.
Не забувай крику супротивників Своїх, лементу, що його здіймають безупинно бунтівники проти Тебе.
