< Псалтирь 74 >
1 Вскую, Боже, отринул еси до конца? Разгневася ярость Твоя на овцы пажити Твоея?
Pieśń pouczająca. Asafa. Boże, dlaczego odrzuciłeś nas na zawsze? [Czemu] płonie twój gniew przeciwko owcom twego pastwiska?
2 Помяни сонм Твой, егоже стяжал еси исперва, избавил еси жезлом достояния Твоего, гора Сион сия, в нейже вселился еси.
Wspomnij na swoje zgromadzenie, które dawno nabyłeś; na szczep twego dziedzictwa, który odkupiłeś; na górę Syjon, na której mieszkasz.
3 Воздвигни руце Твои на гордыни их в конец, елика лукавнова враг во святем Твоем.
Pospiesz na [miejsce] ciągłych spustoszeń; o, jak wróg zburzył wszystko w świątyni!
4 И восхвалишася ненавидящии Тя посреде праздника Твоего: положиша знамения своя знамения, и не познаша.
Ryknęli twoi wrogowie pośrodku twego zgromadzenia, a na znak zatknęli swoje sztandary.
5 Яко во исходе превыше: яко в дубраве древяне секирами разсекоша
Za sławnego uważano tego, który wznosił wysoko siekierę na gęste drzewo.
6 двери его вкупе, сечивом и оскордом разрушиша и.
A teraz już jego rzeźby rąbią siekierami i młotami.
7 Возжгоша огнем святило Твое: на земли оскверниша жилище имене Твоего.
Oddali na pastwę ognia twoją świątynię i [obaliwszy] na ziemię, zbezcześcili przybytek twego imienia.
8 Реша в сердцы своем южики их вкупе: приидите, и отставим вся праздники Божия от земли.
Mówili w swym sercu: Zburzmy ich razem! Spalili wszystkie miejsca zgromadzeń Bożych na ziemi.
9 Знамения их не видехом: несть ктому пророка, и нас не познает ктому.
Nie widzimy naszych znaków; już nie ma proroka i nikt spośród nas nie wie, jak długo to [ma trwać].
10 Доколе, Боже, поносит враг? Раздражит противный имя Твое до конца?
Jak długo, Boże, przeciwnik będzie urągać? [Czy] wróg będzie wiecznie bluźnił [przeciwko] twemu imieniu?
11 Вскую отвращаеши руку Твою и десницу Твою от среды недра Твоего в конец?
Dlaczego cofasz swoją rękę i swojej prawicy z zanadrza nie wyjmujesz?
12 Бог же, Царь наш, прежде века содела спасение посреде земли.
Przecież ty, Boże, jesteś moim Królem od dawna, ty dokonujesz zbawienia na ziemi.
13 Ты утвердил еси силою Твоею море: Ты стерл еси главы змиев в воде:
Ty swoją mocą rozdzieliłeś morze, zmiażdżyłeś głowy smoków w wodach.
14 Ты сокрушил еси главу змиеву, дал еси того брашно людем Ефиопским.
Ty skruszyłeś głowy Lewiatana, dałeś go na pokarm mieszkańcom pustyni.
15 Ты расторгл еси источники и потоки: Ты изсушил еси реки ифамския.
Ty rozszczepiłeś źródła i potoki, ty osuszyłeś potężne rzeki.
16 Твой есть день, и Твоя есть нощь: Ты совершил еси зарю и солнце.
Twój jest dzień, twoja i noc, ty ustanowiłeś światło i słońce.
17 Ты сотворил еси вся пределы земли: жатву и весну Ты создал еси я.
Ty wyznaczyłeś wszystkie granice ziemi, ty ustanowiłeś lato i zimę.
18 Помяни сия: враг поноси Господеви, и людие безумнии раздражиша имя Твое.
Pamiętaj o tym, [że] wróg zelżył [ciebie], PANIE, a głupi lud urągał twemu imieniu.
19 Не предаждь зверем душу исповедающуюся Тебе: душ убогих Твоих не забуди до конца.
Nie wydawaj tej zgrai duszy twojej synogarlicy, nie zapominaj nigdy o stadku twoich ubogich.
20 Призри на завет Твой: яко исполнишася помраченнии земли домов беззаконий.
Zważ na [twoje] przymierze, bo ciemne zakątki ziemi pełne [są] siedlisk przemocy.
21 Да не возвратится смиренный посрамлен: нищь и убог восхвалита имя Твое.
Niech uciśniony nie wraca ze wstydem, niech ubogi i potrzebujący chwali twoje imię.
22 Востани, Боже, суди прю Твою: помяни поношение Твое, еже от безумнаго весь день.
Powstań, Boże, broń swojej sprawy; pamiętaj o zniewadze, [którą] co dzień wyrządza ci głupiec.
23 Не забуди гласа молитвенник Твоих: гордыня ненавидящих Тя взыде выну.
Nie zapominaj krzyku twoich wrogów, wciąż rosnącej wrzawy tych, którzy powstają przeciwko tobie.