Псалтирь 73
1 Коль благ Бог Израилев правым сердцем.
Псалом Асафів. Який же добрий Бог до Ізраїля, до чистих серцем!
2 Мои же вмале не подвижастеся нозе: вмале не пролияшася стопы моя:
А в мене ледь не похитнулися мої ноги, мало не втратили опору мої стопи,
3 яко возревновах на беззаконныя, мир грешников зря:
коли я позаздрив нерозумним, побачивши добробут нечестивих!
4 яко несть восклонения в смерти их и утверждения в ране их:
Адже немає в них страждань до самої смерті й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 в трудех человеческих не суть, и с человеки не приимут ран.
Вони вільні від тягарів людських, і труднощі людські не торкаються їх.
6 Сего ради удержа я гордыня их до конца: одеяшася неправдою и нечестием своим.
Тому пиха вкрила їм шию намистом, насильство вдягає їх неначе шати.
7 Изыдет яко из тука неправда их: преидоша в любовь сердца.
Вирячилися від жиру їхні очі – збулися [в них] розбещені задуми серця.
8 Помыслиша и глаголаша в лукавстве, неправду в высоту глаголаша:
Глузують і говорять злісно, розмовляють зухвало про пригнічення.
9 положиша на небеси уста своя, и язык их прейде по земли.
На небеса зазіхають вуста їхні, і язик їхній по землі походжає.
10 Сего ради обратятся людие Мои семо, и дние исполнени обрящутся в них.
Тому туди ж народ Його звертається, п’ють собі жадібно воду повною мірою.
11 И реша: како уведе Бог? И аще есть разум в Вышнем?
Вони говорять: «Як дізнається Бог? Хіба є знання у Всевишнього?
12 Се, сии грешницы и гобзующии в век удержаша богатство.
Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні й примножують статки!»
13 И рех: еда всуе оправдих сердце мое и умых в неповинных руце мои,
Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце й обмивав у невинності мої руки?
14 и бых язвен весь день, и обличение мое на утрених?
Я був уражений картанням цілий день і докорами сумління – щоранку.
15 Аще глаголах, повем тако: се, роду сынов Твоих, емуже обещахся:
Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!», то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 и непщевах разумети: сие труд есть предо мною,
І роздумував я, щоб пізнати це, але воно було тяжким в очах моїх.
17 дондеже вниду во святило Божие и разумею в последняя их.
Аж поки не увійшов я до святилища Божого й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Обаче за льщения их положил еси им злая, низложил еси я, внегда разгордешася.
Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких і [потім] штовхаєш їх до загибелі.
19 Како быша в запустение? Внезапу изчезоша, погибоша за беззаконие свое.
Як несподівано вони перетворилися на руїну, зникли, згинули від жаху!
20 Яко соние востающаго, Господи, во граде Твоем образ их уничижиши.
Як сновидіння [зникає] після пробудження, так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.
21 Яко разжжеся сердце мое, и утробы моя изменишася:
Коли ж серце моє гарячилося й нутрощі мої терзалися,
22 и аз уничижен, и не разумех, скотен бых у Тебе.
тоді я був невігласом і нерозумним, мов худоба, перед Тобою.
23 И аз выну с Тобою: удержал еси руку десную мою,
Та я завжди з Тобою: Ти тримаєш мою правицю у [Своїй] руці.
24 и советом Твоим наставил мя еси, и со славою приял мя еси.
Ти ведеш мене Своєю порадою, а потім приймеш мене у славу.
25 Что бо ми есть на небеси? И от Тебе что восхотех на земли?
Хто є в мене на небі, [крім Тебе]? Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Изчезе сердце мое и плоть моя, Боже сердца моего, и часть моя, Боже, во век.
Виснажилося моє тіло й моє серце, та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Яко се, удаляющии себе от Тебе погибнут: потребил еси всякаго любодеющаго от Тебе.
Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть; Ти знищиш усіх, хто блукає [вдалині] від Тебе.
28 Мне же прилеплятися Богови благо есть, полагати на Господа упование мое, возвестити ми вся хвалы Твоя, во вратех дщере Сиони.
А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога; у Володаря Господа мій притулок, щоб я міг звіщати Його діяння.
