Псалтирь 69
1 В конец, о изменшихся, псалом Давиду. Спаси мя, Боже, яко внидоша воды до души моея.
Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів. Врятуй мене, Боже, бо води дійшли аж до шиї!
2 Углебох в тимении глубины, и несть постояния: приидох во глубины морския, и буря потопи мя.
Я загруз у глибокій трясовині й не маю опори; увійшов у глибокі води, вируючий потік накрив мене.
3 Утрудихся зовый, измолче гортань мой: изчезосте очи мои, от еже уповати ми на Бога моего.
Я виснажився від крику, моє горло палає. Очі мої вичерпалися [від сліз], виглядаючи мого Бога.
4 Умножишася паче влас главы моея ненавидящии мя туне: укрепишася врази мои, изгонящии мя неправедно: яже не восхищах, тогда воздаях.
Ненависників моїх стало більше, ніж волосся на моїй голові. Численними стали вороги мої, що хочуть знищити мене безпідставно: те, чого я не забирав у них, усе ж мушу повернути.
5 Боже, Ты уведел еси безумие мое, и прегрешения моя от Тебе не утаишася.
Боже, ти знаєш мою нерозсудливість, і провина моя не прихована від Тебе.
6 Да не постыдятся о мне терпящии Тебе, Господи, Господи сил: ниже да посрамятся о мне ищущии Тебе, Боже Израилев.
Нехай же не будуть через мене засоромлені ті, хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію. Нехай не будуть принижені через мене ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
7 Яко Тебе ради претерпех поношение, покры срамота лице мое.
Адже заради Тебе я несу ганьбу, і безчестя вкрило моє обличчя.
8 Чуждь бых братии моей и странен сыновом матере моея:
Вигнанцем став я для братів моїх і чужинцем для синів моєї матері;
9 яко ревность дому Твоего снеде мя, и поношения поносящих Ти нападоша на мя.
бо ревність до Дому Твого з’їдає мене, і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
10 И покрых постом душу мою, и бысть в поношение мне:
Коли душа моя плакала постячись, то на ганьбу мені це обернулося.
11 и положих одеяние мое вретище, и бых им в притчу.
Коли вдягав на себе лахміття, я став для них приказкою [глузливою].
12 О мне глумляхуся седящии во вратех, и о мне пояху пиющии вино.
Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт, і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
13 Аз же молитвою моею к Тебе, Боже: время благоволения, Боже: во множестве милости Твоея услыши мя, во истине спасения Твоего.
А я молюся до Тебе, Господи, у сприятливий час. Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь, заради вірності [обіцяному] Тобою спасінню.
14 Спаси мя от брения, да не углебну: да избавлюся от ненавидящих мя и от глубоких вод.
Визволи мене з багнюки – нехай я не загрузну, але врятуюся від ненависників моїх і від водних глибин!
15 Да не потопит мене буря водная, ниже да пожрет мене глубина, ниже сведет о мне ровенник уст своих.
Нехай не накриє мене бурхливий водний потік, і не поглине мене трясовина, і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
16 Услыши мя, Господи, яко блага милость Твоя: по множеству щедрот Твоих призри на мя.
Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя; повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
17 Не отврати лица Твоего от отрока Твоего, яко скорблю: скоро услыши мя.
Не ховай обличчя Свого від раба Твого, бо тісно мені. Поспіши відповісти мені!
18 Вонми души моей и избави ю: враг моих ради избави мя.
Наблизься до душі моєї, визволи її; відкупи її заради ворогів моїх.
19 Ты бо веси поношение мое, и студ мой, и срамоту мою: пред Тобою вси оскорбляющии мя.
Ти знаєш, наскільки вкритий я ганьбою, соромом і безчестям – перед Тобою всі супротивники мої.
20 Поношение чаяше душа моя и страсть: и ждах соскорбящаго, и не бе, и утешающих, и не обретох.
Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений. Мав надію уникнути [гніту], та не вдається, сподівався на втіху, та не знайшов її.
21 И даша в снедь мою желчь, и в жажду мою напоиша мя оцта.
Але дали мені замість втішної їжі жовч; і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
22 Да будет трапеза их пред ними в сеть и в воздаяние и в соблазн.
Нехай трапеза їхня стане для них пасткою, а їхній добробут – тенетами.
23 Да помрачатся очи их, еже не видети, и хребет их выну сляцы.
Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, а їхні стегна завжди тремтять.
24 Пролий на ня гнев Твой, и ярость гнева Твоего да постигнет их.
Вилий на них Свій гнів, і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
25 Да будет двор их пуст, и в жилищих их да не будет живый.
Нехай будуть спустошені поселення їхні; у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
26 Зане егоже Ты поразил еси, тии погнаша, и к болезни язв моих приложиша.
Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив, і про муки поранених Тобою розповідають.
27 Приложи беззаконие к беззаконию их, и да не внидут в правду Твою.
Додай же [і цей] гріх до їхніх гріхів, і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
28 Да потребятся от книги живых, и с праведными да не напишутся.
Нехай вони викреслені будуть із книги життя і не будуть записані разом із праведниками.
29 Нищь и боляй есмь аз: спасение Твое, Боже, да приимет мя.
Я ж пригнічений і сповнений болю – нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
30 Восхвалю имя Бога моего с песнию, возвеличу Его во хвалении:
Я прославлю ім’я Бога піснею і величатиму Його подякою.
31 и угодно будет Богу паче телца юна, роги износяща и пазнокти.
Це буде приємніше Господеві, ніж віл, ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
32 Да узрят нищии и возвеселятся: взыщите Бога, и жива будет душа ваша.
Побачать пригнічені й зрадіють – ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
33 Яко услыша убогия Господь, и окованныя Своя не уничижи.
Бо прислухається до бідних Господь і в’язнів Своїх не цурається.
34 Да восхвалят Его небеса и земля, море и вся живущая в нем.
Нехай прославляють Його небеса і земля, моря і все, що роїться в них,
35 Яко Бог спасет Сиона, и созиждутся гради Иудейстии, и вселятся тамо и наследят и:
бо врятує Бог Сіон і збудує міста Юди. І поселяться там, і вспадкують їх,
36 и семя рабов Твоих удержит и, и любящии имя Твое вселятся в нем.
нащадки рабів Його вспадкують їх, і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.
