Псалтирь 68
1 В конец, псалом песни Давиду. Да воскреснет Бог, и расточатся врази Его, и да бежат от лица Его ненавидящии Его.
Керівнику хору. Псалом Давидів. Пісня. Нехай устане Бог, нехай розсіються вороги Його; нехай втікають від Його обличчя ненависники Його!
2 Яко изчезает дым, да изчезнут: яко тает воск от лица огня, тако да погибнут грешницы от лица Божия:
Як розвіюється дим, так Ти їх розсій! Як тане віск від вогню, так нехай згинуть нечестивці від обличчя Божого.
3 а праведницы да возвеселятся, да возрадуются пред Богом, да насладятся в веселии.
А праведники нехай радіють, нехай веселяться перед Богом і тішаться в радості.
4 Воспойте Богу, пойте имени Его: путесотворите Возшедшему на запады, Господь имя Ему: и радуйтеся пред Ним.
Співайте Богові, грайте, підносьте ім’я Того, (Села) Хто на хмарах, як на колісниці, їде, Чиє ім’я – Господь; радійте перед обличчям Його!
5 Да смятутся от лица Его, Отца сирых и судии вдовиц: Бог в месте святем Своем.
Батько сиріт і Суддя вдів – Бог у Своїй Святій оселі.
6 Бог вселяет единомысленныя в дом, изводя окованныя мужеством, такожде преогорчевающыя живущыя во гробех.
Бог поселяє самотніх у дім, звільняє в’язнів на благодатні простори, а непокірні мешкають на виснаженій землі.
7 Боже, внегда исходити Тебе пред людьми Твоими, внегда мимоходити Тебе в пустыни,
Боже, коли Ти йшов перед народом, коли Ти крокував дикою пустелею, (Села)
8 земля потрясеся, ибо небеса кануша от лица Бога Синаина, от лица Бога Израилева.
земля здригалася, навіть небеса розпливалися перед обличчям Бога; перед Тим, Хто на Синаї, перед обличчям Бога Ізраїлю.
9 Дождь волен отлучиши, Боже, достоянию Твоему, и изнеможе, Ты же совершил еси е.
Рясним дощем Ти зрошував, Боже, Свій спадок – [землю Твою]. А коли вона виснажувалася, Ти підтримував її.
10 Животная Твоя живут на ней: уготовал еси благостию Твоею нищему, Боже.
Твій люд поселився на ній; за добротою Твоєю, Боже, Ти підтримував пригнобленого.
11 Господь даст глагол благовествующым силою многою:
Володар промовив слово – сила-силенна благовісників передають його:
12 царь сил возлюбленнаго, красотою дому разделити корысти.
«Царі з військами зазнають поразки й втікають, а жінка, що мешкає вдома, ділить здобич війни.
13 Аще поспите посреде предел, криле голубине посребрене, и междорамия ея в блещании злата:
Навіть якщо ви затишно спочиваєте вдома, [ви будете як] та голубка, чиї крила вкриті сріблом, а пір’я її – переливним золотом».
14 внегда разнствит Небесный цари на ней, оснежатся в Селмоне.
Коли Всемогутній розсіяв царів на обраній Ним землі, це було як сніг, що випадає на гору Цальмон.
15 Гора Божия, гора тучная, гора усыренная, гора тучная.
Гора Божа – гора Башан; гора кількох вершин – гора Башан!
16 Вскую непщуете, горы усыренныя? Гора, юже благоволи Бог жити в ней: ибо Господь вселится до конца.
Чому ви заздрісно поглядаєте, гори з кількома вершинами, на гору, яку вподобав Бог, щоб перебувати на ній? Господь буде перебувати там повіки!
17 Колесница Божия тмами тем, тысяща гобзующих: Господь в них в Синаи во святем.
Колісниць Божих – десятки тисяч, тисячі тисяч. Володар прийшов від Синаю у Своє святилище.
18 Возшел еси на высоту, пленил еси плен: приял еси даяния в человецех, ибо непокаряющыяся, еже вселитися.
Ти піднявся на висоту, полонив бранців, прийняв дари від людей, навіть від непокірних, щоб вони могли мешкати [там], Господи Боже.
19 Господь Бог благословен, благословен Господь день дне: поспешит нам Бог спасений наших.
Благословенний Володар! Він щоденно носить тягарі наші; Він – Бог, Який рятує нас. (Села)
20 Бог наш Бог еже спасати: и Господня, Господня исходища смертная.
Бог для нас – Бог спасіння, і в Господа Володаря – визволення від смерті.
21 Обаче Бог сокрушит главы врагов Своих, верх влас преходящих в прегрешениих своих.
Так, Бог вразить голову ворогів Своїх, волохату маківку того, хто вперто ходить у своїх гріхах.
22 Рече Господь: от Васана обращу, обращу во глубинах морских:
Сказав Володар: «Із Башану поверну тебе, витягну з безодні морської,
23 яко да омочится нога твоя в крови, язык пес твоих от враг от него.
щоб ти занурив ногу твою у кров ворогів і язики твоїх псів почастувалися [нею]».
24 Видена быша шествия Твоя, Боже, шествия Бога моего Царя, иже во святем.
Побачили вони ходу Твою, Боже, – як іде Бог мій, Цар мій у Святилищі.
25 Предвариша князи близ поющих, посреде дев тимпанниц.
Попереду співаки йдуть, позаду – ті, хто грає на струнах, посередині – дівчата дзвенять на бубнах.
26 В церквах благословите Бога, Господа от источник Израилевых.
Благословіть Бога на зборах, [благословіть]Господа, нащадки Ізраїля.
27 Тамо Вениамин юнейший во ужасе, князи Иудовы владыки их, князи Завулони, князи Неффалимли.
Там їх веде наймолодший Веніамін, [потім] князі Юди гуртом великим, [а також] князі Зевулонові й Нефалимові [йдуть].
28 Заповеждь, Боже, силою Твоею: укрепи, Боже, сие, еже соделал еси в нас.
Наказав Бог Твій зміцнити тебе. Дай, Боже, сили, як Ти робив це для нас [раніше].
29 От храма Твоего во Иерусалим Тебе принесут царие дары.
Заради Храму Твого в Єрусалимі царі принесуть Тобі дари.
30 Запрети зверем тростным: сонм юнец в юницах людских, еже затворити искушенныя сребром: расточи языки хотящыя бранем.
Пригрози тому звірові в очереті, отому зібранню найсильніших телят народів, які забруднюють себе заради шматків срібла; розсій народи, що бажають війни.
31 Приидут молитвенницы от Египта: Ефиопиа предварит руку свою к Богу.
Прийдуть вельможні з Єгипту, Куш простягне свої руки до Бога.
32 Царства земная, пойте Богу, воспойте Господеви,
Царства землі, співайте Богові! Грайте [на славу] Володареві нашому, (Села)
33 возшедшему на небо небесе на востоки: се, даст гласу Своему глас силы.
Який їде на колісниці в небесах споконвічних: ось Він подасть Свій могутній голос.
34 Дадите славу Богови: на Израили велелепота Его, и сила Его на облацех.
Визнайте, що сила у Бога, над Ізраїлем – Його велич, і могутність Його – на хмарах.
35 Дивен Бог во святых Своих: Бог Израилев, Той даст силу и державу людем Своим. Благословен Бог.
Страшний Бог у святилищі Своєму, Бог Ізраїлю, Який дає силу й міць народові. Благословенний Бог!
