Псалтирь 62
1 В конец, о Идифуме, псалом Давиду. Не Богу ли повинется душа моя? От Того бо спасение мое.
Для дириґента хору. Для Єдуту́на. Псалом Давидів. Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, від Нього спасі́ння моє!
2 Ибо Той Бог мой и спас мой, заступник мой: не подвижуся наипаче.
Тільки Він моя ске́ля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захита́юся дуже!
3 Доколе належите на человека? Убиваете вси вы, яко стене преклонене и оплоту возриновену.
Доки бу́дете ви напада́ти на люди́ну? Усі хочете ви розтрощи́ти її, немов мур той похи́лений, мов би парка́н той валю́щий!
4 Обаче цену мою совещаша отринути, текоша в жажди: усты своими благословляху, и сердцем своим кленяху.
Вони́ тільки й ду́мають, я́к би зіпхнути її з висоти, вони полюбили непра́вду: благословляють своїми уста́ми, в своєму ж нутрі́ проклинають! (Се́ла)
5 Обаче Богови повинися, душе моя: яко от Того терпение мое.
Тільки від Бога чекай у мовча́нні, о душе́ моя, бо від Нього надія моя!
6 Ибо Той Бог мой и спас мой, заступник мой: не преселюся.
Тільки Він моя скеля й спасі́ння моє, Він тверди́ня моя, — тому́ не захитаюсь!
7 О Бозе спасение мое и слава моя: Бог помощи моея, и упование мое на Бога.
У Бозі спасі́ння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристано́вище в Бозі!
8 Уповайте на Него, весь сонм людий: излияйте пред Ним сердца ваша, яко Бог помощник наш.
Мій наро́де, — кожного ча́су наді́йтесь на Нього, серце своє перед Ним вилива́йте, Бог для нас — пристано́вище! (Се́ла)
9 Обаче суетни сынове человечестии, лживи сынове человечестии в мерилех еже неправдовати: тии от суеты вкупе.
Справді, лю́дські сини́ — як та па́ра, сини́ й вищих му́жів — обма́на: як узяти на вагу́ — вони легші від пари всі ра́зом!
10 Не уповайте на неправду, и на восхищение не желайте: богатство аще течет, не прилагайте сердца.
Не наді́йтесь на у́тиск, і не пишайтесь грабу́нком; як багатство росте, — не приклада́йте свого серця до нього!
11 Единою глагола Бог, двоя сия слышах, зане держава Божия,
Один раз Бог сказав, а двічі я чув, — що сила — у Бога!
12 и Твоя, Господи, милость: яко Ты воздаси комуждо по делом его.
І в Тебе, о Господи, милість, бо відпла́чуєш кожному згідно з діла́ми його!
