Псалтирь 62

1 В конец, о Идифуме, псалом Давиду. Не Богу ли повинется душа моя? От Того бо спасение мое.

Керівнику хору, Єдутуну. Псалом Давидів. Лише в Бозі спокій моєї душі, від Нього моє спасіння.

2 Ибо Той Бог мой и спас мой, заступник мой: не подвижуся наипаче.

Тільки Він – моя скеля і мій порятунок, твердиня моя – не захитаюся дуже.

3 Доколе належите на человека? Убиваете вси вы, яко стене преклонене и оплоту возриновену.

Доки ви будете нападати на людину, усі разом добивати її, як похилену стіну, немов розхитану огорожу?

4 Обаче цену мою совещаша отринути, текоша в жажди: усты своими благословляху, и сердцем своим кленяху.

Радяться лише про те, щоб скинути її з високого місця, задоволення знаходять у брехні. Устами своїми благословляють, а в серці проклинають. (Села)

5 Обаче Богови повинися, душе моя: яко от Того терпение мое.

Лише в Бозі заспокоюйся, душе моя; бо [лише] на Нього надія моя.

6 Ибо Той Бог мой и спас мой, заступник мой: не преселюся.

Тільки Він – моя скеля і мій порятунок, твердиня моя – не захитаюся.

7 О Бозе спасение мое и слава моя: Бог помощи моея, и упование мое на Бога.

У Бозі спасіння моє і слава моя; Він – могутня скеля моя, пристановище моє в Бозі.

8 Уповайте на Него, весь сонм людий: излияйте пред Ним сердца ваша, яко Бог помощник наш.

Народе, покладайся на Нього повсякчас, серця ваші виливайте перед Ним; Бог – пристановище наше. (Села)

9 Обаче суетни сынове человечестии, лживи сынове человечестии в мерилех еже неправдовати: тии от суеты вкупе.

Сини людські – лише марнота, сини мужів – омана; якщо покласти їх на ваги, усі разом вони легші від пари.

10 Не уповайте на неправду, и на восхищение не желайте: богатство аще течет, не прилагайте сердца.

Не покладайтеся на гноблення [інших] і не хизуйтеся грабунком. Коли сила зростає, не прикладайте до неї серця.

11 Единою глагола Бог, двоя сия слышах, зане держава Божия,

Один раз Бог промовив, двічі я почув це: у Бога могутність,

12 и Твоя, Господи, милость: яко Ты воздаси комуждо по делом его.

у Тебе, Володарю, милість. Адже Ти віддячуєш кожному за його вчинки.