Псалтирь 59
1 В конец, да не растлиши, Давиду в столпописание, внегда посла Саул и стреже дом его, еже умертвити его. Изми мя от враг моих, Боже, и от востающих на мя избави мя:
Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли Саул послав людей стерегти його дім, щоб убити його. Визволи мене від ворогів Моїх, Боже мій, захисти мене від тих, хто підноситься проти мене.
2 избави мя от делающих беззаконие, и от муж кровей спаси мя.
Від тих, що чинять беззаконня, визволи мене і від людей кровожерних врятуй мене.
3 Яко се, уловиша душу мою, нападоша на мя крепцыи: ниже беззаконие мое, ниже грех мой, Господи:
Ось вони чатують на душу мою, сильні змовляються проти мене не за беззаконня моє чи гріх, Господи.
4 без беззакония текох и исправих: востани в сретение мое и виждь.
Немає беззаконня в мене, але збігаються вони й готуються [до нападу]. Піднімися назустріч мені й поглянь.
5 И Ты, Господи Боже сил, Боже Израилев, вонми посетити вся языки: да не ущедриши вся делающыя беззаконие.
Ти, Господи, Боже Воїнств, Боже Ізраїлю, пробудися, щоб покарати всі народи; не помилуй жодного з нечестивих зрадників! (Села)
6 Возвратятся на вечер, и взалчут яко пес, и обыдут град.
Вони повертаються в сутінках вечірніх, виють, немов пси, обступають місто звідусіль.
7 Се, тии отвещают усты своими, и мечь во устнах их: яко кто слыша?
Ось вивергають вони ганьбу, в устах у них – мечі! На їхніх язиках [приказка]: «Хто чує?»
8 И Ты, Господи, посмеешися им, уничижиши вся языки.
Але Ти, Господи, посмієшся з них, поглузуєш з усіх народів.
9 Державу мою к Тебе сохраню: яко Ты, Боже, заступник мой еси.
Сило моя, Тебе я пильную очікуючи, адже Ти, Боже, твердиня моя.
10 Бог мой, милость Его предварит мя: Бог мой, явит мне на вразех моих.
Бог, Що милує мене, піде поперед мене [переможно]; Бог покаже мені [падіння] супротивників моїх.
11 Не убий их, да не когда забудут закон Твой: расточи я силою Твоею и низведи я, защитниче мой, Господи,
Не вбивай їх, щоб не забув мій народ; розкидай їх силою Своєю і кинь їх долілиць, щите наш, Владико!
12 грех уст их, слово устен их: и яти да будут в гордыни своей, и от клятвы и лжи возвестятся в кончине,
Гріх вуст їхніх – це слова, що губи їхні [промовили]. Нехай впіймані вони будуть гординею своєю за прокляття й кривду, що вони розповсюджують.
13 во гневе кончины, и не будут: и уведят, яко Бог владычествует Иаковом и концы земли.
Знищ їх у гніві, знищ, щоб не було їх! Тоді відомо стане аж до країв землі, що Бог володарює серед Якова. (Села)
14 Возвратятся на вечер, и взалчут яко пес, и обыдут град:
А вони повертаються в сутінках вечірніх, виють, немов пси, обступають місто звідусіль. (Села)
15 тии разыдутся ясти: аще ли же не насытятся, и поропщут.
Вони вештаються в пошуках їжі, та, не наситившись, ночують.
16 Аз же воспою силу Твою и возрадуюся заутра о милости Твоей: яко был еси заступник мой и прибежище мое в день скорби моея.
А я буду співати про міць Твою і вранці радісно про милість Твою виспівувати. Адже Ти був для мене прихистком, притулком у день моєї скорботи.
17 Помощник мой еси, Тебе пою: яко Бог заступник мой еси, Боже мой, милость моя.
Сило моя, Тобі я співатиму, адже Ти, Боже, твердиня моя, Бог, Який милує мене.
