Псалтирь 58

1 В конец, да не растлиши, Давиду в столпописание. Аще воистинну убо правду глаголете, правая судите, сынове человечестии.

Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів. Чи справді ви, можновладці, говорите правду? Чи справедливо судите синів людських?

2 Ибо в сердцы беззаконие делаете на земли, неправду руки вашя сплетают.

Авжеж! У серці чините беззаконня, на землі руки ваші наважуються на насильство.

3 Очуждишася грешницы от ложесн, заблудиша от чрева, глаголаша лжу.

Відступники нечестиві вже від утроби матері, блукають ще від лона материнського, брехню промовляючи.

4 Ярость их по подобию змиину, яко аспида глуха и затыкающаго уши свои,

Їхня отрута подібна до отрути зміїної, до [отрути] глухої рогатої змії, що затуляє свої вуха,

5 иже не услышит гласа обавающих, обаваемь обавается от премудра.

щоб не чути голосу шептунів, які вміло складають свої заклинання.

6 Бог сокрушит зубы их во устех их: членовныя львов сокрушил есть Господь.

Боже, розтрощи зуби в їхніх устах; вирви ікла у левів молодих, Господи!

7 Уничижатся яко вода мимотекущая: напряжет лук свой, дондеже изнемогут.

Нехай зникнуть, як вода, що розтікається. Коли натягуватимуть лука, нехай стріли їхні будуть надломлені.

8 Яко воск растаяв отимутся: паде огнь на них, и не видеша солнца.

Нехай будуть немов слимак, що спливає слизом [у спеку]; як викидень у жінки, що сонця не бачив.

9 Прежде еже разумети терния вашего рамна, яко живы, яко во гневе пожрет я.

Перш ніж казани ваші відчують [розпалений] хмиз, – чи зелений ще, чи сухий вже, – нехай вихор рознесе його!

10 Возвеселится праведник, егда увидит отмщение: руце свои умыет в крови грешника.

Радітиме праведник, коли побачить помсту на них, коли обмиє стопи свої у крові нечестивого.

11 И речет человек: аще убо есть плод праведнику, убо есть Бог судя им на земли.

Тоді скаже людина: «Справді, є плід у праведника! Справді, є Бог, Що судить на землі!»