Псалтирь 57
1 В конец, да не растлиши, Давиду в столпописание, внегда ему отбегати от лица Саулова в пещеру. Помилуй мя, Боже, помилуй мя: яко на Тя упова душа моя, и на сень крилу Твоею надеюся, дондеже прейдет беззаконие.
Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли він втік від Саула в печеру. Помилуй мене, Боже, помилуй мене! Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя і в тіні Твоїх крил сховається, поки лихо мине.
2 Воззову к Богу Вышнему, Богу благодеявшему мне.
Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, Який віддячує за мене [ворогам моїм].
3 Посла с небесе и спасе мя, даде в поношение попирающыя мя: посла Бог милость Свою и истину Свою,
Він пошле з небес і врятує мене, посоромить того, хто прагне мене схопити; (Села) пошле Бог милість Свою й істину.
4 и избави душу мою от среды скимнов. Поспах смущен: сынове человечестии, зубы их оружия и стрелы, и язык их мечь остр.
Душа моя – посеред левів; лежу я серед тих, що дихають полум’ям, серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли, а язики їхні – гострий меч.
5 Вознесися на небеса, Боже, и по всей земли слава Твоя.
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
6 Сеть уготоваша ногам моим, и слякоша душу мою: ископаша пред лицем моим яму, и впадоша в ню.
Вони розкинули тенета стопам моїм; понурилася душа моя. Викопали переді мною яму – самі упали в неї! (Села)
7 Готово сердце мое, Боже, готово сердце мое: воспою и пою во славе моей.
Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє! Співати буду й грати!
8 Востани, слава моя, востани, псалтирю и гусли: востану рано.
Прокинься, славо моя! Прокинься, ліро й арфо! Розбуджу-но я зорю досвітню!
9 Исповемся Тебе в людех, Господи, воспою Тебе во языцех:
Прославлю Тебе серед народів, Владико, співатиму Тобі поміж племенами.
10 яко возвеличися до небес милость Твоя и даже до облак истина Твоя.
Бо велика аж до небес милість Твоя і аж до хмар – істина Твоя.
11 Вознесися на небеса, Боже, и по всей земли слава Твоя.
Піднімися понад небесами, Боже; над усією землею – слава Твоя.
