Псалтирь 55
1 В конец, в песнех разума, Асафу, псалом. Внуши, Боже, молитву мою и не презри моления моего:
Керівнику хору. На струнних інструментах. Повчання Давидове. Прислухайся, Боже, до моєї молитви, не ховайся від мого благання;
2 вонми ми и услыши мя: возскорбех печалию моею, и смятохся
прислухайся до мене і дай мені відповідь! Я блукаю в тяжких думках своїх і зітхаю
3 от гласа вражия и от стужения грешнича: яко уклониша на мя беззаконие и во гневе враждоваху ми.
від голосу ворога, від утисків нечестивого. Бо вони наводять на мене беззаконня й гнівно ворогують зі мною.
4 Сердце мое смятеся во мне, и боязнь смерти нападе на мя:
Серце моє тремтить у моєму нутрі, жахи смерті напали на мене.
5 страх и трепет прииде на мя, и покры мя тма.
Страх і трепет увійшли в мене, і тремтіння охопило мене.
6 И рех: кто даст ми криле яко голубине? И полещу, и почию.
Сказав я: «Хто б дав мені крила голубині! Я полетів би й віднайшов спокій,
7 Се, удалихся бегая и водворихся в пустыни.
полинув би вдалечінь, спочив би в пустелі. (Села)
8 Чаях Бога спасающаго мя от малодушия и от бури.
Поспішив би знайти собі прихисток від рвучкого вітру й бурі».
9 Потопи, Господи, и раздели языки их: яко видех беззаконие и пререкание во граде.
Збентеж їх, Владико, розділи їм язики, бо бачу я насильство й заколот у місті.
10 Днем и нощию обыдет и по стенам его: беззаконие и труд посреде его, и неправда:
Удень та вночі вони обходять його на стінах, беззаконня й утиск всередині нього.
11 и не оскуде от стогн его лихва и лесть.
Погибель серед міста, його гноблення й підступ не покидають вулиць.
12 Яко аще бы враг поносил ми, претерпел бых убо: и аще бы ненавидяй мя на мя велеречевал, укрылбыхся от него.
Адже не ворог ганьбить мене, – я перетерпів би це, – не ненависник мій величається наді мною, – я сховався б від нього.
13 Ты же, человече равнодушне, владыко мой и знаемый мой,
Але ти, кого я вважав одним цілим із собою, приятель мій, щирий друг мій,
14 иже купно наслаждался еси со мною брашен: в дому Божии ходихом единомышлением.
з ким разом ми насолоджувалися щирим спілкуванням, у дім Божий ми ходили однодушно.
15 Да приидет же смерть на ня, и да снидут во ад живи: яко лукавство в жилищих их, посреде их. (Sheol h7585)
Нехай же смерть спіткає їх, нехай вони зійдуть живими до царства мертвих, бо зло в їхніх помешканнях та в нутрощах їхніх. (Sheol h7585)
16 Аз к Богу воззвах, и Господь услыша мя.
Я ж до Бога кличу, і Господь врятує мене.
17 Вечер и заутра и полудне повем и возвещу, и услышит глас мой.
Увечері, вранці й опівдні я бідкаюся й бентежуся, і Він чує мій голос.
18 Избавит миром душу мою от приближающихся мне: яко во мнозе бяху со мною.
Він мирно визволить мою душу від битви проти мене, бо численні ті, хто [повстав] на мене.
19 Услышит Бог, и смирит я сый прежде век: несть бо им изменения, яко не убояшася Бога.
Бог почує та упокорить їх, Той, Хто справіку сидить [на престолі]. (Села) Бо вони не змінюються й Бога не бояться.
20 Простре руку свою на воздаяние: оскверниша завет Его.
Підняв [товариш мій] руки свої на близьких друзів, знехтував своїм заповітом.
21 Разделишася от гнева лица Его, и приближишася сердца их: умякнуша словеса их паче елеа, и та суть стрелы.
Вуста його слизькі, немов масло, але війна в його серці; слова його ніжніші за олію, але вони – оголені мечі.
22 Возверзи на Господа печаль твою, и Той тя препитает: не даст в век молвы праведнику.
Переклади свій тягар на Господа – і Він підтримає тебе; Він ніколи не дасть праведникові похитнутися.
23 Ты же, Боже, низведеши их в студенец истления: мужие кровей и льсти не преполовят дний своих. Аз же, Господи, уповаю на Тя.
Але Ти, Боже, скинеш їх до прірви загибелі. Люди кровожерні й підступні не дотягнуть навіть до половини своїх днів. А я на Тебе покладаюся.
