Псалтирь 53

1 В конец, о Маелефе, разума Давиду. Рече безумен в сердцы своем: несть Бог. Растлеша и омерзишася в беззакониих, несть творяй благое.

Керівнику хору. На мотив махалат. Повчання Давидове. Промовив безумний у своєму серці: «Немає Бога». Розбестились вони, вчинили огидні беззаконня, немає [нікого], хто б чинив добро.

2 Бог с небесе приниче на сыны человеческия, видети, аще есть разумеваяй или взыскаяй Бога.

Бог із небес поглядає на синів людських, щоб побачити, чи є [серед них] розумний, що шукає Бога.

3 Вси уклонишася, вкупе непотребни быша: несть творяй благое, несть до единаго.

Усі як один збочили [з дороги], зіпсувалися; немає того, хто робив би добро, жодного немає.

4 Ни ли уразумеют вси делающии беззаконие, снедающии люди моя в снедь хлеба? Господа не призваша.

Невже не схаменуться всі ті, хто чинить беззаконня, хто пожирає народ мій, немов хліб, хто Бога не кличе?

5 Тамо устрашишася страха, идеже не бе страх: яко Бог разсыпа кости человекоугодников: постыдешася, яко Бог уничижи их.

Там охопить їх страх, де немає чого боятися, Бо розкидає Бог кістки тих, хто оточив тебе; ти вкриєш їх ганьбою, адже Бог відцурався від них.

6 Кто даст от Сиона спасение Израилево? Внегда возвратит Бог пленение людий Своих, возрадуется Иаков и возвеселится Израиль.

О, хто дав би із Сіону порятунок Ізраїлеві! Коли Бог поверне з полону народ Свій, веселитиметься Яків, радітиме Ізраїль!