Псалтирь 50
1 Бог Богов Господь глагола, и призва землю от восток солнца до запад.
Псалом Асафів. Бог богів – Господь! Він промовляє, закликає землю від сходу сонця аж до заходу.
2 От Сиона благолепие красоты Его:
Із Сіону, досконалої краси, Бог з’явився в сяйві.
3 Бог яве приидет, Бог наш, и не премолчит: огнь пред Ним возгорится, и окрест Его буря зелна.
Іде наш Бог і не мовчить; вогонь перед Ним пожирає й навколо Нього сильно вирує.
4 Призовет небо свыше, и землю, разсудити люди Своя.
Він закликає небеса вгорі і землю на суд зі Своїм народом:
5 Соберите Ему преподобныя Его, завещающыя завет Его о жертвах.
«Зберіть-но до Мене Моїх вірних, хто уклав Завіт зі Мною при жертві».
6 И возвестят небеса правду Его: яко Бог судия есть.
І небеса сповіщатимуть правду Його, адже Суддя – Сам Бог! (Села)
7 Услышите, людие Мои, и возглаголю вам, Израилю, и засвидетелствую тебе: Бог, Бог твой есмь Аз.
«Слухай, народе Мій, Я говоритиму; Ізраїлю, Я свідчити буду проти тебе: Я – Бог, твій Бог.
8 Не о жертвах твоих обличу тя, всесожжения же твоя предо Мною суть выну:
Не за жертвоприношення твої Я докорятиму тобі – твої цілопалення завжди переді Мною.
9 не прииму от дому твоего телцев, ниже от стад твоих козлов.
Я не прийму вола із твого дому, ані козлів із твоїх кошар.
10 Яко Мои суть вси зверие дубравнии, скоти в горах и волове:
Адже всі тварини в лісі – Мої, і худоба на тисячі пагорбів.
11 познах вся птицы небесныя, и красота селная со Мною есть.
Я знаю кожного птаха в горах, і все, що рухається на полях, – зі Мною.
12 Аще взалчу, не реку тебе: Моя бо есть вселенная и исполнение ея.
Якби Я був голодний, то не сказав би тобі про це, адже Мені належить всесвіт і все, що його наповнює.
13 Еда ям мяса юнча? Или кровь козлов пию?
Хіба Я їм м’ясо биків чи п’ю кров козлів?
14 Пожри Богови жертву хвалы и воздаждь Вышнему молитвы твоя:
Принеси Богові в жертву подяку й виконай перед Всевишнім твої обітниці.
15 и призови Мя в день скорби твоея, и изму тя, и прославиши Мя.
Поклич Мене в день скорботи – Я визволю тебе, а ти Мене прославиш».
16 Грешнику же рече Бог: вскую ты поведаеши оправдания Моя и восприемлеши завет Мой усты твоими?
Нечестивому ж говорить Бог: «Як ти смієш Мої постанови сповіщати і Завіт Мій в устах своїх носити?
17 Ты же возненавидел еси наказание и отвергл еси словеса Моя вспять.
Ти ж ненавидиш настанови й кидаєш Слова Мої позад себе?
18 Аще видел еси татя, текл еси с ним, и с прелюбодеем участие твое полагал еси:
Коли ти бачиш крадія, заводиш із ним приязні стосунки; і від перелюбників маєш свою частку.
19 уста твоя умножиша злобу, и язык твой сплеташе льщения:
Вуста твої вживаєш для зла, і язик твій плете підступні каверзи.
20 седя на брата твоего клеветал еси и на сына матере твоея полагал еси соблазн.
Сидиш [на суді], намовляєш на брата твого, проти сина своєї матері свідчиш ганебне.
21 Сия сотворил еси, и умолчах, вознепщевал еси беззаконие, яко буду тебе подобен: обличу тя и представлю пред лицем твоим грехи твоя.
Ти чинив це, а Я мовчав, [тому] уявив ти [собі], що Я такий, як ти. Я покараю тебе й виставлю [звинувачення] перед очима твоїми.
22 Разумейте убо сия, забывающии Бога, да не когда похитит, и не будет избавляяй.
Зрозумійте ж це ті, хто забуває Бога, щоб Я не розтерзав [вас], і не буде кому врятувати.
23 Жертва хвалы прославит Мя, и тамо путь, имже явлю ему спасение Мое.
Той, хто приносить у жертву подяку, шанує Мене; і тому, хто торує дорогу [правди], покажу Я спасіння Боже».
