Псалтирь 49
1 В конец, сыном Кореовым, псалом. Услышите сия, вси языцы, внушите, вси живущии по вселенней,
Керівнику хору. Синів Кореєвих псалом. Послухайте це, усі народи, зважте, усі мешканці плинного світу,
2 земнороднии же и сынове человечестии, вкупе богат и убог.
сини Адамові, сини людські, – як багаті, так і бідні.
3 Уста моя возглаголют премудрость, и поучение сердца моего разум.
Вуста мої промовлять мудрість, і роздуми мого серця – [глибоке] розуміння.
4 Приклоню в притчу ухо мое, отверзу во псалтири ганание мое.
Схилю своє вухо до притчі, відкрию під [звуки] арфи мою загадку:
5 Вскую боюся в день лют? Беззаконие пяты моея обыдет мя.
Чого мені боятися в дні лиха, коли беззаконня лукавих оточить мене –
6 Надеющиися на силу свою и о множестве богатства своего хвалящиися:
тих, хто на власні статки покладає надію й багатством своїм вихваляється?
7 брат не избавит, избавит ли человек? Не даст Богу измены за ся,
Але ж брата ніхто не зможе викупити, ніхто не дасть Богові [належного] викупу за нього.
8 и цену избавления души своея: и утрудися в век,
Бо занадто дорогим [був би] викуп за його душу, тому повік не досягти того,
9 и жив будет до конца, не узрит пагубы.
щоб хтось жив вічно й не побачив безодні смерті.
10 Егда увидит премудрыя умирающыя, вкупе безумен и несмыслен погибнут, и оставят чуждим богатство свое.
Адже кожен бачить, що мудрі помирають, і поряд із ними дурень і невіглас гине, залишаючи іншим свої статки.
11 И гроби их жилища их во век, селения их в род и род, нарекоша имена своя на землях.
Могили стали для них вічним домом, помешканнями їхніми з роду в рід. А вони називали своїми іменами землі!
12 И человек в чести сый не разуме, приложися скотом несмысленным и уподобися им.
Але ж людина не [завжди] перебуватиме в пошані, подібна вона до тварин, що гинуть.
13 Сей путь их соблазн им, и по сих во устех своих благоволят.
Так, [життєві] дороги їхні – невігластво! Однак їхні наступники схвалюють те, що в них на вустах.
14 Яко овцы во аде положени суть, смерть упасет я: и обладают ими правии заутра, и помощь их обетшает во аде: от славы своея изриновени быша. (Sheol h7585)
Немов вівці, вони приготовані для царства смерті; смерть пастиме їх, а на ранок праведники пануватимуть над ними. Їхня міць виснажиться, безодня смерті – омріяне житло для них. (Sheol h7585)
Але Бог викупить душу мою з-під [влади] царства мертвих, коли прийме мене [до Себе]. (Села) (Sheol h7585)
16 Не убойся, егда разбогатеет человек, или егда умножится слава дому его:
Не переймайся, коли хтось багатіє, коли посилюється слава дому його.
17 яко внегда умрети ему, не возмет вся, ниже снидет с ним слава его.
Адже в час смерті нічого не візьме він із собою, слава його не зійде вслід за ним [до царства мертвих].
18 Яко душа его в животе его благословится, исповестся тебе, егда благосотвориши ему.
Навіть якщо за життя він вважав себе благословенним, – адже хвалять тебе люди, коли ти добре собі робиш, –
19 Внидет даже до рода отец своих, даже до века не узрит света.
однак піде він до роду своїх предків, так що повік світла не побачить.
20 И человек в чести сый не разуме, приложися скотом несмысленным и уподобися им.
Людина в пошані, але нерозумна, подібна до тварин, що гинуть.
