Псалтирь 47

1 В конец, о сынех Кореовых, псалом. Вси языцы, восплещите руками, воскликните Богу гласом радования:

Керівнику хору. Псалом синів Кореєвих. Усі народи, плескайте в долоні, вигуки радості нехай лунають [на славу] Богові.

2 яко Господь Вышний страшен, Царь велий по всей земли:

Бо Господь Всевишній грізний, Він Цар великий над усією землею!

3 покори люди нам и языки под ноги наша:

Він підкорив нам народи й племена [кинув] під наші ноги.

4 избра нам достояния свое, доброту Иаковлю, юже возлюби.

Він обрав для нас спадок – гордість Якова, якого полюбив. (Села)

5 Взыде Бог в воскликновении, Господь во гласе трубне.

Бог піднявся під радісні вигуки, Господь піднісся під голос сурми.

6 Пойте Богу нашему, пойте: пойте Цареви нашему, пойте.

Співайте Богові, співайте! Співайте Цареві нашому, співайте!

7 Яко Царь всея земли Бог, пойте разумно.

Бо Цар усієї землі – Бог, співайте псалом із розумінням.

8 Воцарися Бог над языки: Бог седит на престоле святем Своем.

Бог царює над народами, Бог сидить на Своєму святому престолі.

9 Князи людстии собрашася с Богом Авраамлим: яко Божии державнии земли зело вознесошася.

Шляхетні з народів зібралися разом із народом Бога Авраамового, адже Богу належать захисники землі – Він високо піднесений [над ними].