Псалтирь 38
1 Псалом Давиду, в воспоминание о субботе. Господи, да не яростию Твоею обличиши мене, ниже гневом Твоим накажеши мене:
Псалом Давидів. На спомин. Господи, не докоряй мені у гніві Твоєму й не картай мене у люті Твоїй.
2 яко стрелы Твоя унзоша во мне, и утвердил еси на мне руку Твою.
Бо стріли Твої пронизали мене й рука Твоя мене тяжко вдарила.
3 Несть изцеления в плоти моей от лица гнева Твоего, несть мира в костех моих от лица грех моих.
Немає [жодного] цілого місця на моєму тілі через пересердя Твоє, немає здоров’я в кістках моїх через гріх мій.
4 Яко беззакония моя превзыдоша главу мою, яко бремя тяжкое отяготеша на мне.
Бо беззаконня мої накрили мою голову, немов важкий тягар, тяжіють наді мною.
5 Возсмердеша и согниша раны моя, от лица безумия моего.
Смердять, ятріють мої рани через божевілля моє.
6 Пострадах и слякохся до конца, весь день сетуя хождах:
Похилений і занадто пригнічений, цілий день ходжу я понуро.
7 яко лядвия моя наполнишася поруганий, и несть изцеления в плоти моей.
Бо стегна мої повні палючого болю, і немає цілого місця на тілі у мене.
8 Озлоблен бых и смирихся до зела, рыках от воздыхания сердца моего.
Я заціпенілий і вкрай розбитий духом, волаю через стогони мого серця.
9 Господи, пред Тобою все желание мое, и воздыхание мое от Тебе не утаися.
Володарю, усі бажання мої перед Тобою, і зітхання мої від Тебе не приховані.
10 Сердце мое смятеся, остави мя сила моя, и свет очию моею, и той несть со мною.
Серце моє тріпотить, сила моя полишила мене, і світла в очах моїх не стало.
11 Друзи мои и искреннии мои прямо мне приближишася и сташа.
Мої друзі й приятелі уникають мене через мої побої, і близькі мої стали поодаль.
12 И ближнии мои отдалече мене сташа, и нуждахуся ищущии душу мою: и ищущии злая мне глаголаху суетная, и льстивным весь день поучахуся.
Розставляють пастки ті, хто шукає душі моєї; про загибель мою розмовляють ті, хто бажає мені зла; цілий день міркують про підступи.
13 Аз же яко глух не слышах, и яко нем не отверзаяй уст своих:
А я, наче глухий, не чую, як німий, не відкриваю вуст.
14 и бых яко человек не слышай и не имый во устех своих обличения.
Я став ніби той, що не чує і в чиїх вустах немає виправдання.
15 Яко на Тя, Господи, уповах, Ты услышиши, Господи Боже мой.
Та на Тебе, Господи, сподіваюся; Ти відповіси мені, мій Володарю, мій Боже!
16 Яко рех: да не когда порадуютмися врази мои: и внегда подвижатися ногам моим, на мя велеречеваша.
Бо казав я [Тобі]: «Нехай же вони не зловтішаються з мене; коли похитнулася нога моя, нехай не величаються наді мною».
17 Яко аз на раны готов, и болезнь моя предо мною есть выну.
Бо я стою хитаючись, і скорбота моя завжди переді мною.
18 Яко беззаконие мое аз возвещу и попекуся о гресе моем.
Адже я визнаю беззаконня моє, сумую через мій гріх.
19 Врази же мои живут и укрепишася паче мене, и умножишася ненавидящии мя без правды:
А вороги мої живі та могутні, численними стали ті, хто ненавидить мене даремно.
20 воздающии ми злая воз благая оболгаху мя, зане гонях благостыню.
Вони віддячують мені злом за добро, ворогують проти мене за те, що я прагну добра.
21 Не остави мене, Господи Боже мой, не отступи от мене:
Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене!
22 вонми в помощь мою, Господи спасения моего.
Поспіши мені на допомогу, Володарю мій, Спасителю мій!
